Є багато способів почати промову, яка буде успішною. І якщо ви хоча б раз у житті ставили питання “З чого почати публічний виступ?”, то прийміть мої вітання – ви опинились у потрібному місці. Тут ви знайдете вичерпну відповідь на своє запитання і побачите приклади з реальних публічних виступів.
За наступні кілька хвилин ви будете знати не лише 17 ефективних способів розпочати промову, але й чому деякі з цих варіантів вам слід забути…
Якщо взяти ваші взаємини з коханою людиною та викинути з них перші побачення, то чи склалися б між вами стосунки, які є зараз? Мабуть, ні. Якщо у будинку забрати фундамент, то навряд чи будинок простоїть довго.
Тому вступ у промові – це перше побачення, від якого залежить доля всіх подальших взаємин.
Якщо ви читали допис, про структуру публічного виступу, то знаєте про те, що кожна зі складових відіграє свою роль.
Як тільки опиняєтеся на сцені, перед вами постає дві цілі.
По-перше, вам необхідно зацікавити глядачів, давши зрозуміти, що тема виступу актуальна для їхніх проблем. Ви ніколи не будете мати стільки уваги аудиторії, скільки маєте напочатку. Люди бачать, що нова людина вийшла на сцену. Їм цікаво, хто ви й про що будете говорити. Ваше завдання – з перших секунд зачепити їхню увагу та втримати впродовж усього виступу.
По-друге, вам потрібно завоювати довіру. Люди хочуть знати, що на сцені людина-практик, яка перевірила на власному досвіді всі свої поради, а не теоретик, який переповідає прочитану книжку чи допис із соцмережі. Проте питання, як підвищити рівень авторитетності, тут ми торкатися не будемо, оскільки багато уваги приділили в дописі “Риторика як мистецтво впливу на людей”.
Як не сумно констатувати, але переважна більшість виступів починає тонути з перших секунд перебування спікера на сцені.
З одного боку, причиною провалу стає страх, який форматує нашу пам’ять до стану ідеально чистої дошки.
Tabula rasa вимовляється, а часом і пишеться українською та́буля ра́са (лат. tabula rasa — “вискоблена (чиста) дошка”) — латинський вислів, який використовують на означення явища, що виникає на “пустому місці”, не є продовженням якоїсь традиції та формується лише під впливом зовнішніх впливів і власної природи. Тож зараз, коли говорять про щось “tabula rasa”, то підкреслюють той факт, що об’єкт у певній сфері не має зв’язків з минулим і може розвиватися в будь-якому напрямку.
Вислів походить від назви вощеної дощечки, якою користувалися для письма давні греки та римляни. Написане на них легко стирали. Вислів “зробити з чогось tabula rasa” означає звести нанівець, перекреслити щось. Термін “табула раса” вживають також щодо дитини як об’єкта виховання, щодо людського розуму, свідомості, душі, тобто як чистий листок, на якому можна вміщувати знання та враження від зовнішнього світу.
З іншого боку, – спікер не усвідомлює важливості вступної частини та намагається щось вичавити із себе. Виходить щось хаотичне і, замість того, щоб підсилити свою ораторську карму, промовець профукає свій шанс створити по-справжньому сильний виступ.
Розгляньмо кілька найневдаліших варіантів для початку виступу.
Як я дійшов до цієї теми. Спікер розпочинає довго переповідати, як він шукав ідею, якою б міг з вами поділитися та які варіанти він відкинув. Довго, нудно та нецікаво. Ліки проти цієї болячки ви знайдете у дописі “Цікаві теми для виступу перед аудиторією”.
Шаблонний вступ. Спікер вирішує не ризикувати та бере один з традиційних виступів з політичних промов. Наприклад, він може розпочати промову зі слів: “Доброго дня. Радий вас сьогодні тут бачити. Як добре, що ми зібралися обговорити сьогоднішню тему, яка є неймовірно актуальною Я дуже ціную ваш час та хочу висловити вам свою вдячність за те, що ви, всупереч іншим можливостям провести свій час, прийшли на цей виступ”.
І в такому дусі спікер може продовжувати теревенити кілька хвилин. Якби це був не живий виступ, а відеоролик, то глядач одразу б його зупинив. Або якщо він ваш друг, то просто перемотав кілька перших хвилин.
Егоцентричний варіант. Спікер розпочинає затяжну самопрезентацію. Перед глядачами з’являється слайд, на якому написано 12-15 пунктів про спікера. Аудиторія розуміє, що половина виступу – це самопредставлення оратора. Тому глядачі тихенько дістають гаджети, щоб хоч якось (в очікуванні корисного контенту) згаяти свій час.
Реальність така, що сучасні глядачі/слухачі не готові довго слухати спікера, якщо вони не відчувають/ не усвідомлюють цінності теми.
Саме тому спеціально для вас я підібрав кілька крутих варіантів, які зекономлять час та нерви.
Пропоную вашій увазі 17 практичних способів почати промову. Кожен з них має свої як сильні, так і слабкі сторони. Зараз ми з вами детально розберемо кожен з варантів. До кожного з них я підібрав приклад відео й додав текст публічного виступу.
Завдяки цьому вам вдасться краще відчути, які з цих варіантів “ваші”, а які ні. А тепер до справи – дамо відповідь на запитання “З чого почати виступ?”.
Один із класичних варіантів для початку публічного виступу. Тут ваше завдання намалювати в голові аудиторії дорожню карту, за якою буде проходити ваша подорож.
Так можна розпочинати свою презентацію, якщо вона має складну структуру. Також структуру виступу доречно озвучити на майстер-класі, щоб учасники розуміли, що їх очікує. Завдяки цьому ми можемо попередити учасників, що спочатку будемо трішки нудними, бо говоритимемо про теоретичні основи. Проте потім буде значно цікавіше – ми розкажемо кілька бізнес-кейсів, щоб краще проілюструвати ключові тези промови.
“Так що я буду говорити про успіх мого містечка, в Університеті штату Меріленд, округ Балтимор, UMBC, у вихованні студентів усіх напрямків, від гуманітарних наук і до наукових та інженерних дисциплін.“
Якщо варіант “презентація виступу” вам не до душі й ви хочете чогось драйвовішого, то трейлер вам ідеально підійде.
Деякі зі сучасних американських спікерів наполягають на тому, що виступ необхідно розпочинати з того, що ми даємо нашим глядачам велику (жирну) обіцянку (big bold promise).
Що вони мають на увазі? Ці профі закликають дати аудиторії обіцянки, які вона не отримає від інших. Для цього необхідно на 200% бути впевненим у практичності та результативності своїх порад.
Для кращого розуміння наведу приклад.
Припустимо, що спікер у виступі хоче розповісти про те, як можна підвищити показники відділу продажів. І для ілюстрації своїх ідей оратор має кілька бізнес-кейсів. В одній з історій розповідається про клієнта, який завдяки впровадженню ідей спікера, зміг подвоїти результати свого відділу продажів.
У такій ситуації спікер спокійно може розпочати свою промову словами: “За наступні 20 хвилин я розповім про 7 принципів ефективної роботи відділу продажу, які можуть подвоїти дохід вашого бізнесу”.
Це ще один класичний варіант. Вау-ефекту тут досягнути важко, але при розумному підході ви легко станете авторитетом для слухачів.
Про що говорити у самопрезентації?
Перш за все необхідно пам’ятати, що говорити необхідно небагато – 3-4 пункти буде достатньо. Відбираючи інформацію, керуйтесь одним простим запитанням: “Це підсилює мій авторитет в очах моїх слухачів?”. Останнім часом із-за кордону до нас прийшов тренд додавати кілька слів про щось особисте – хобі, мрії, чудернацькі досягнення.
Люди прагнуть хліба та видовищ. Якщо хліб вони можуть знайти у найближчому продуктовому, то за видовищами туди ходити марно. Звісно, якщо продавець не готовий здивувати своїм умінням жонглювати хлібобулочними виробами.
А які видовища можемо дати ми, коли виступ тільки розпочинається?
Наприклад, можете повідомити людям якийсь дивовижний факт. І якщо вам дійсно вдасться здивувати слухачів статистикою чи диковинним фактом, то, крім інформації, ви подаруєте їм ще кілька одиниць гормону щастя.
Звідки брати приголомшливі факти? Гугл вам у допомогу. Для цього необхідно пошукати “цікавий факт + ваша тема”. Якщо у браузері не буде жодних результатів пошуку, то спробуйте загуглити це англійською.
Невеличкий лайфхак – необов’язково брати факт, який безпосередньо пов’язаний з темою виступу. Інколи доведеться покреативити. Тоді ви можете отримати щось таке: “Найшвидший гол у чемпіонаті Італії був забитий на 6-й секунді матчу. Сьогодні я вам розповім про 5 принципів сильної команди, яка швидко досягає свого результату”.
А ось кілька прикладів з реальних виступів.
“Минулого місяця, проіснувавши 244 роки, енциклопедія “Британіка” оголосила про припинення випуску друкованих видань.
Це навіяло мені думки про минуле. У дитинстві я часто засиджувався в міській бібліотеці, граючи з грандіозним комплектом томів цієї енциклопедії. Було мені тоді років 12. Мені захотілося удосконалити цю гру, не просто адаптувати її до нових методів, але і підлаштувати її під дорослу людину”.
“Як це не прикро, у наступні 18 хвилин, поки ми розмовлятимемо, чотири американці помруть через їжу, якою вони харчуються.
Мене звати Джеймі Олівер. Мені 34 роки. Я із Ессексу в Англії і останні сім років я доволі невтомно працював, щоб у свій спосіб зберегти життя людей. Я не лікар. Я – шеф-кухар. У мене немає дорогого обладнання чи медикаментів. Я послуговуюсь інформацією.”
Безпрограшний варіант для початку виступу. Завдяки історії ви захопите увагу з першої миті та одразу дасте відповідь на головне запитання слухачів – “Чому саме ця людина буде розповідати мені про цю тему?”.
Якщо ви вважаєте, що не вмієте розповідати історії, то є хороша новина – цьому можна навчитись. Пропоную вам на цю тему два дописи: “структура ідеальної історії та сторітелінг” та “7 історій, які ви зобов’язані розповісти”.
До речі, розповідь історії – це один з найпопулярніших варіантів для виступів на платформі TED.
“Я хочу розповісти вам історію одного хлопця з маленького містечка. Його імені не знаю, та знаю історію. Він живе в маленькому селищі на півдні Сомалі. Селище знаходиться біля Могадішу. Засуха робить селище бідним та веде до голоду. Залишившись без нічого, він їде у велике місто. У Могадішу – столицю Сомалі. Але там для нього нема можливостей, ані роботи, ані цілей. Закінчується все тим, що він живе у наметовому містечку на околиці Могадішу. Рік проходить без змін. Одного разу якийсь чоловік знаходить його та запрошує на обід, потім на вечерю та сніданок. Він знайомиться з групою людей, які дають йому шанс. Йому дають гроші, щоб купити новий одяг, вислати певну суму сім’ї. Його знайомлять з молодою жінкою. Він одружується. Починає нове життя. У його житті з’являється мета.
Одного прекрасного дня у Могадішу під блакитним небом вибухає автомобіль. Цей сільський хлопець зі сподіваннями на велике місто став терористом-смертником. А та група людей виявилася терористичною організацією Аль-Шабааб, пов’язаною з Аль-Каїдою.
Чому ж історія цього хлопця, який намагався заявити про себе у місті, закінчилася його загибеллю? Він чекав. Чекав на можливість розпочати майбутнє, іти вперед. А це було перше, що трапилось на шляху. Те, що витягло його зі стану очікування.”
“Все, чим я займаюся, все, чим я займаюся професійно, все моє життя – було визначене ще замолоду, сімома роками роботи в Африці. З 1971 по 1977 – я виглядаю молодо, але насправді я не такий молодий, (Сміх) я працював у Замбії, Кенії, Кот-д’Івуарі, Алжирі, Сомалі, брав участь у проектах технічного сприяння країнам Африки.
Я працював на італійську громадську організацію, і кожен наш проект в Африці, зазнавав поразки.Я був збентежений. У 21 рік я вважав, що ми, італійці, хороші люди, і робимо добру справу в Африці. Проте, ми руйнували все, до чого торкались.
Наш перший проект, той, котрий надихнув мене на написання першої книги, “Ripples from the Zambezi (“Дрібні хвилі Замбезі”), це був проект, в якому ми, італійці, вирішили навчити замбійців як вирощувати їжу. Тож ми приїхали з італійським насінням до південної Замбії, у прекрасну долину, що простягається до ріки Замбезі, і ми вчили місцевих жителів, як вирощувати італійські помідори та цукіні та… І звісно ж, місцеві жителі не виявляли жодного інтересу, тож ми їм платили, щоб вони працювали, і час від часу вони таки з’являлися. (Лунає сміх) Нас дивувало, що місцеві, маючи таку родючу долину, абсолютно не вели сільське господарство. Проте замість того, щоб запитати, чому вони нічого не вирощують, ми просто казали : “Дякувати Богу, ми сюди приїхали.” (Сміх) “Саме вчасно, щоб врятувати замбійський народ від голоду.”
І звісно ж, все в Африці росло чудово. Помідори виросли дивовижні. В Італії помідори виростали ось такі. У Замбії – ось такі. І ми не могли в це повірити, і ми казали замбійцям: “Погляньте, як просто займатися сільським господарством.” Коли помідори достигли та стали червоними, близько 200 гіпопотамів вийшли вночі з річки та геть усе з’їли. (Сміх)
І ми сказали замбійцям: “Ой лишенько, гіпопотами!”
А вони відповіли: “Так, саме тому у нас і немає сільського господарства”. (Сміх)
“Чому ж ви нам не сказали?” “А ви й не запитували.”
Завдяки цьому прийому ви можете додати нотки спонтанності вашій промові. Для цього слід розпочати свій виступ з опису випадку, що трапився з вами напередодні вашого виступу. І що свіжіша подія, то крутішим буде ефект.
Інколи мене запитують: “Андрію, а можна придумати подію? Адже ніхто не зможе перевірити…”. Я за чесність – обирайте ті події, які дійсно трапилися. Це не обов’язково мають бути разючі події. Інколи можна описати, як ранковий діалог несподівано наштовхнув вас на ідею, яка резонує з темою вашого виступу.
А якщо ви вправно володієте прийомами мовної імпровізації, то легко зможете знайти зв’язок між будь-якою подією та темою свого виступу. Це питання сміливості та креативності.
“Учора я був на вулиці перед цією будівлею. Я йшов по тротуару поруч зі ще кількома людьми, і ми всі дотримувались правил щодо того, як ходити по тротуарах. Ми не розмовляли. Ми дивились вперед. Ми рухались. Зненацька чоловік переді мною почав сповільнюватись. Я дивився на нього, він йшов дедалі повільніше і нарешті зупинився. Ну, це було не досить швидко для мене, так що я ввімкнув сигнал повороту, обігнав його і подивився, що він робить, а він робив ось це. Він набирав текстове повідомлення, але він не міг набирати текст і йти одночасно. Це можна було б розглянути з точки зору оперативної пам’яті, або з погляду багатозадачності. Сьогодні ми розглянемо оперативну пам’ять.”
Ми дуже любимо компліменти, навіть, якщо вони не завжди відповідають реальності. Якщо вони банальні та нещирі, то спікер грає проти себе.
Тому, якщо ви знаєте перед ким будете виступати й маєте почуття до цих людей, то сміливо можете розпочинати свій виступ з компліменту. Та якщо почуття не народилося, то зізнаватися у любові немає потреби – у вашому арсеналі є ще багато способів, як емоційно почати промову.
“Доброго дня. Красиві (пауза). Красиві пані та красиві панове. Коли я зайшов у цей хол, то був вражений атмосферою. Я, чесно кажучи, таку атмосферу давно не відчував. Коли зібралися разом мудрі талановиті люди.”
Якщо ви бажаєте швидко налагодити контакт з аудиторією, то можете провести з ними якусь міні гру або дослідження.
Наприклад, Радислав Гандапас скористався цим варантом, коли розпочинав свій виступ на TEDx. Вийшовши на сцену, він одразу роздав глядачам кульки та попросив надути цей реквізит так, щоб вони тріснули. Лише кілька учасників змогли це зробити. Підсумовуючи поодинокі досягнення у знищенні кульок, спікер повідомив, що така сама статистика серед людей, які досягають успіху – одиниці йдуть до кінця.
Прийом вимагає креативності та готовності ризикувати. Адже завжди існує шанс, що публіка відмовиться від вашої пропозиції “зіграти в гру”, бо ще не довіряє вам. І тоді ви будете себе почувати тамадою, на оголошений конкурс якого ніхто не відгукнувся.
У своїй презентації Радислав Гандапас використовує аналогію людини, що повна енергії, з надутою кулькою. Тому, як тільки Радислав, зайшов до зали, він взяв скриньку з кульками та почав розкидувати кульки по залу й пропонувати учасникам надути їх.
Екстремальний варіант для початку виступу. Тут вам можу гарантувати одне – вас запам’ятають. А за сучасних умов, коли у кожного під рукою гаджет з професійною камерою, то і до вершин ютубної популярності вам рукою сягнути.
Тут необхідно зважати на те, яким ви бачите свій ораторський бренд та чи відчуваєте запал до провокацій.
Чудовим прикладом того, як можна почати промову з шоку, є Стів Балмер.
Один з найпростіших варіантів динамічно розпочати свій виступ – поставити серію запитань, які не потребують відповіді. У риториці такі запитання називають риторичними.
Чому цей прийом такий ефективний?
Усе дуже просто – людина завжди відповідає на запитання… навіть, якщо озвученої відповіді від неї не вимагають.
Завдяки серії запитань спікер намагається актуалізувати тему свого виступу.
Тут головне не передати куті меду. Я був свідком, коли спікер почав свій виступ з риторичних запитань. Та він настільки увійшов в образ, що не зміг обмежитися трьома (це класичний варіант), а зміг зупинитися лише на відмітці в сім запитань. Такий початок викликав у публіки не захоплення чи інтригу, а сум’яття.
І ще один важливий момент: риторичне запитання потребує короткої паузи. Це необхідно, щоб слухач зміг обдумати його.
“Як ви поясните той факт, що речі не трапляються так, як би ми цього хотіли? Або краще, як ви поясните той факт, коли інші спроможні досягти речей, які не піддаються жодним припущенням?Наприклад, чому компанія Apple така інноваційна?”
У цьому варіанті спікер теж розпочинає із запитань, та на цей раз у нього зовсім інша мета. Переважно опитування спікер використовує у двох цілях.
По-перше, він намагається дізнатися більше про своїх глядачів, щоб дати актуальну для них інформацію.
По-друге, спікер може актуалізувати проблему. Наприклад, він може попросити підняти руку тих, кого хоча б раз обманювали шахраї. І якщо більшість людей підніме руку, то це буде візуальним проявом того, наскільки поширене шахрайство і наскільки легко стати його жертвою.
Тема інтерактиву спікера з публікою не обмежується лишень опитуваннями та риторичними запитаннями. Якщо ця тема вам цікава, то детальніше про це читайте у дописі “Як оратору ставити запитання слухачам”.
Воістину прекрасний прийом, який зробить оригінальним ваш виступ і залишить його в пам’яті ваших слухачів. Така наша людська природа – таємниці нас манять до себе з неймовірною силою.
Уся фішка цього прийому полягає в тому, щоб задати інтригу якомога раніше (ідеально – з перших секунд) і тримати цю напругу невідомості якомога довше.
Для натхнення пропоную вашій увазі два виступи, які були розпочаті з інтриги. До речі, я вас теж заінтригую – виступи розпочинають з однакової загадки “Що в середині?”, але розв’язки у них різні. Перегляньте відео та дізнайтесь як саме спікери розкрили створену ними інтригу.
На сцену Сьюзан Кейн прийшла з великою чорною сумкою. І всі зрозуміли, що в цій сумці є щось особливе, але Сьюзан не поспішала показати публіці, що саме вона принесла з собою. Лише в завершальній частині Сьюзан повертається до своєї сумки та лише тоді дістає з неї дещо… ну про це ви й самі довідаєтеся, переглянувши її презентацію. Ось так ось інтрига.
Посеред сцени стоїть картонна коробка, що з усіх сторін заклеєна скотчем. Під овації публіки виходить Грехем Хілл. Він зручно вмощується на коробці та розпочинає свій виступ. Що всередині цього імпровізаційного стільця? Ви про це зможете дізнатися лише переглянувши виступ… але це не точно.
Ще один варіант лаконічного старту вашої промови.
Найслабкішим місцем цього прийому є те, що більшість першокласних цитат є затертими до дір і будуть сприйняті публікою як банальність. А це не та емоція, яку ми бажаємо отримати на етапі знайомства.
Якщо ви прагнете використати увесь потенціал цього прийому, то зважайте на дві речі.
По-перше, цитата має бути релевантною темі вашого виступу. Думаю, що це логічно і багато пояснювати цю ідею не варто.
По-друге, людина, яку ви цитуєте має бути авторитетом для слухачів (на думку Роберта Чалдіні, це один з шести стовпів впливу). Хоча не завжди необхідно цитувати слова саме авторитетів… якщо ви обрали дотепний афоризм, то акцент в такому випадку повністю зміщується на значення слів, в той час, як автор відходить перекурити у затінок.
Якщо в словах іншої людини ви вловили цікаву форму думки, то сміливо переповідайте почуте. І не важливо тоді від кого ви почули – чи це був французький маркіз, президент Зімбабве чи сантехнік Микола, який в останню мить виявив, що забув взяти з собою розвідний ключ.
“Кажуть, що трава завжди зеленіша по той бік паркану, і я вважаю, що так і є, особливо, коли чую як Президент Обама часто говорить про систему освіти у Кореї як критерій успіху.”
Розпочати промову зі жарту – це завжди ризик. Існує шанс, що ваш жарт не сприймуть – можливо, він буде занадто складний, занадто простий, не актуальний, бородатий. Породжувати можна довго.
Та якщо жарт вдасться, то вважайте, що ви зірвали джек-пот. А все це тому, що шлях до серця лежить через сміх. Якщо ви бажаєте добряче прокачати своє вміння жартувати, то можете прочитати свіжий допис “Як навчитися жартувати”. А якщо у справі цій вам важлива компанія та можливість отримати зворотній зв’язок, то реєструйтесь на онлайн тренінг по жартах.
А поки що пропоную вашій увазі два приклади того, як спікери вдало розпочинають свої виступи зі жартів.
“Доброго ранку. Як справи? Чудова конференція, чи не так? Я був у захваті від попередніх виступів. Тож, я, мабуть, піду.”
“Кожному потрібен тренер. Не має значення, чи Ви баскетболіст, тенісист, гімнаст чи граєте у бридж. (Сміх)
Мій тренер з бриджу Шерон Осберґ каже, що фотографій її потилиці більше, ніж будь-кого іншого у світі. (Сміх) Вибач, Шерон. Ось, тримай.”
Усе пізнається в порівнянні… і спікер теж. Спікер, який виступав перед вами, задав слухачам рівень очікувань. Тепер ваше завдання перевершити їх. Саме тому так важливо розуміти після кого ви будете виступати.
Якщо ви досвідчений оратор та маєте вибухову тему, то виступати можете після будь-якого. Та що робити якщо досвідчений спікер – це не ви, а ваш попередник? І ви розумієте, що виступити краще за нього вам не світить найближчі три життя.
Тоді на допомогу вам приходить саме цей прийом. Суть його в тому, щоб долучитися до виступу попередника, стати продовженням його промови або хоча б відгалуженням.
Для цього вам необхідно взяти думку з попередньої промови й від неї перейти до своєї теми. Розгляньмо приклад з практики – саме цим прийомом скористався Павло Шеремета, коли виступах на фестивалі “Бандерштат” у 2017-му році. Зверніть увагу як на початку свого виступу спікер розвиває свою думку, взявши за основу слова попереднього спікера.
“Після Олега важко виступати. Я єдине, що сам собі пояснюю що ми хочемо піти на його концерт і йому треба саундчек зробити і за цей час ми з вами трішки поговоримо. Раз.
І друге. Він сказав дуже влучно в передостанній. Хоча я хотів, щоб це було в його остання, тобто, крайня відповідь – він сказав дуже влучно: “Якщо ми”..чи “коли” він сказав.”Коли ми піднімемо економіку”. І я дуже радий, що він сказав саме таким чином. Не коли уряд підніме економіку, не коли президент підніме економіку, не коли мер, не коли губернатор, а коли ми піднімемо економіку. І я,напевне, від цих слів відштовхнусь.”
Усе пізнається в порівнянні… і спікер теж. Спікер, який виступав перед вами, задав слухачам рівень очікувань. Тепер ваше завдання перевершити їх. Саме тому так важливо розуміти після кого ви будете виступати.
Якщо ви досвідчений оратор та маєте вибухову тему, то виступати можете після будь-якого. Та що робити якщо досвідчений спікер – це не ви, а ваш попередник? І ви розумієте, що виступити краще за нього вам не світить найближчі три життя.
Тоді на допомогу вам приходить саме цей прийом. Суть його в тому, щоб долучитися до виступу попередника, стати продовженням його промови або хоча б відгалуженням.
Для цього вам необхідно взяти думку з попередньої промови й від неї перейти до своєї теми. Розгляньмо приклад з практики – саме цим прийомом скористався Павло Шеремета, коли виступах на фестивалі “Бандерштат” у 2017-му році. Зверніть увагу як на початку свого виступу спікер розвиває свою думку, взявши за основу слова попереднього спікера.
“..але це перше, що відривати. Я тому хвилююся. Вона хвилюється. Я хвилююся. Ми не знаємо що робити. Але скажіть як вона попрацювала над погодою. Ви оцінили це?
18 жовтня. +22. Сонце сяє в місті, в якому дощ з 1254 року. Вона розверзла хмари і включила сонце.”
Не зупиняйтеся на одному варіанті – поєднуйте їх між кілька варіантів. Головне пам’ятати про те, що ви не просто створюєте вступну частину до свої презентації, ви не просто заповнюєте 2-4 хвилини вашого виступу текстом описаних вище технік. Ви завжди маєте пам’ятати про дві цілі, які стоять перед вами, – захопити увагу та завоювати довіру.
“..але це перше, що відривати. Я тому хвилююся. Вона хвилюється. Я хвилююся. Ми не знаємо що робити. Але скажіть як вона попрацювала над погодою. Ви оцінили це?
18 жовтня. +22. Сонце сяє в місті, в якому дощ з 1254 року. Вона розверзла хмари і включила сонце.”
Широкий вибір паралізує. Цей феномен неодноразово підтверджений великою кількістю експериментів. Зібравши в одному дописі аж цілих 17 прикладів того як почати промову, я зробив добро та зло…
З однієї сторони велика кількість варіантів дозволяє вам обрати саме той початок, який буде ідеальним для конкретного виступу. З іншої – можна зависнути у виборі й, врешті-решт, нічого не обрати. Жах та й годі.
Тому, щоб зберегти усі корисні властивості цього допису та уникнути побічних дій, маю для вас невелике завдання.
Ще раз пробіжіться по усіх варіантах та оберіть для себе 3-5 варіантів, які вам найбільше відгукнулися. Виділіть зараз 10-20 хвилин для виконання цього завдання і зекономте собі десятки годин, які ви потратили б на важкі потуги роздумів щодо того з чого почати публічний виступ.
Дійте.
Громадяни України! Що ми чуємо сьогодні? Це не просто вибухи ракет, бої, гул авіації. Це…
Фокуси мовлення (мови) - це психологія впливу в чистому вигляді. Якщо уникати надскладної наукової термінології,…
Самопрезентація багатьом дається важко. Здавалося б, що може бути складного у тому, щоб коротко розповісти…
Артикуляційна гімнастика дозволить вам говорити чіткіше, але це лишень технічний бік... Насправді ви отримаєте значно…
Якщо ви хоча б краєм вуха чули про публічні виступи, то про таку людину, як…
Ми щодня розмовляємо. Це для нас стало настільки звичним процесом, що не помічаємо, наскільки важливу…
This website uses cookies.
View Comments
goryanina.v@kzsur-lit.ukr.education
1. Презентація виступу
3. Зробіть самопрезентацію
5. Розкажіть історію
11. Проведіть опитування
14. Пожартуйте
Дякую за коментар.
Радий, що ви дочитали цей допис до кінця та обрали для себе кілька варіантів початку вистпу!
Затишного вам дня.