сторітелінг

Сторітелінг. 5 інгредієнтів потужної історії

Сторітелінг – це мистецтво переконувати за допомогою історій. І не просто переконувати, а робити це максимально невимушено і непомітно.

“Розповім вам три історії. Лише три історії та нічого більше” – саме цими словами розпочав свою промову перед випускниками Стенфорду Стів Джобс у 2005 році. Цей виступ переглянули мільйони людей по усьому світу. Історії, якими поділився засновник компанії Apple, продовжують надихати людей навіть після його смерті. Історії – це носії ідей, це віруси, які ми передаємо один одному.

Навіщо вам сторітелінг?

Більшість людей недооцінюють сторітелінг, сприймаючи історії як щось банальне та повсякденне – накшалт розповіді про те, як я провів вихідні, чи як ми учора ходили вибирати мені нові штани. Та при правильному застосуванні історії допомагають не лише якось розважитися, вони можуть набагато більше.

Оповідь — це соціально-культурна діяльність, коли людина оповідає історією з іншим людям, іноді використовуючи імпровізацію, театралізацію чи перебільшення. Кожна культура має власні оповідання, якими здавна діляться для розваги, освіти, збереження культури чи виховання моральних цінностей.

Через історії ми можемо

  • Передавати досвід;
  • Працювати із запереченнями;
  • Надихати на нові звершення;
  • Піарити себе (само презентувати);
  • Навчати – розповідати про складні речі простими словами;
  • Передавати бачення цінностей свіжим працівникам (формувати корпоративну культуру);
  • Переконувати;
  • Завойовувати довіру;
  • Запам’ятовувати велику кількість непов’язаних між собою речей;
  • І це лише початок;

Анатомія сильної історії

Сторітелінг – це найпотужніший інструмент оратора. Саме тому до другого рівня курсу «Сучасна Ораторська Майстерність» я додав два заняття, які присвячені розробці та розповіді історій. І щоб відчути усю силу історій, ми з Вами розглянемо усі можливості використання їх на конкретних прикладах. А поки що розгляньмо основу – елементи, які мають обов’язково бути у вашій історії, якщо Ви прагнете впливати на думки інших людей.

Ціль. Вам необхідно чітко усвідомлювати, яку ціль ви хочете досягнути, розповівши історію. Знаючи це, Вам буде набагато легше обрати історію для свого виступу.

Герой. Він має бути у кожній історії. Якщо Ваша історія призначена на роботу із запереченнями, то, в ідеалі, слухачі мають впізнати себе в героєві Вашої історії. Це не обов’язкового має бути вік чи стать. Герой на початку історії має бути в тій ситуації, в які зараз перебувають слухачі.

Це чудово можна продемонструватися на прикладі вербування в МЛМ. В цій галузі сторітелінг використовують дуже професійно. Потенційним учасникам цього бізнесу успішні продавці будуть розповідати історію свого успіху. 

Усі ці історії розпочинаються однаково – колись я був таким як і Ви – я багато працював та грошей вистачало лише на те, щоб вижити. Та ось одного дня один з друзів запропонував мені долучитися до компанії «роги та копита». У мене була багато сумнівів… Сподіваюся ідея зрозуміла.

Структура. Ще в школі нас навчили використовувати триактну структуру (можливо, в школі це називалося простіше): вступ, основна частина та кінцівка.

На початку історії ми вводимо слухачів в курс подій – відповідаємо на запитання “хто?”, “де?” та “коли?”. На початку кінофільму ви знайомитеся з головним героєм та обставинами, в яких будуть відбуватися подальші події.

Основна частина – це найтриваліша частина, в які розгортаються основні події з героєм. Ми бачимо як в житті героя трапляються зміни і як він намагається з ними справитися. Ближче до завершення знаходиться точка максимального напруження – апогей. Це ті кадри кінофільму, в яких герой та антигерой зустрічаються лицем до лиця.

В закінченні ми розповідаємо про життя герой після випробовування, показуємо зміни, які трапилися в ньому та розповідаємо про ті висновки, до яких він дійшов.

Конфлікт. Для того, щоб ваш сторітелінг тримав у напрузі слухачів, у ній має бути протистояння. Класичним є протистояння двох персонажів – поліцейський та бандит, принц та дракон, студент та вахтер. 

Також протистояння може бути внутрішнім – людина з певними цінностями потрапляє в новий для себе світ. Нове середовище вимагає від нього змін. У слухачів виникає питання що зміниться? Переконання зміняться під дією середовища і воно поглине героя чи герой проявить себе та трансформує середовище довкола себе.

Структура історії

Чудовим прикладом історії, в якій присутні два види конфлікту, є кінофільм “Суспільство мертвих поетів” з Робіном Уїльямсом в головній ролі. 

Фільм розповідає про те, як одного дня «нестандартний» вчитель потрапляє в «стандартну» школу. Нам лише залишається спостерігати за протистоянням особистості та системи. Без конфлікту будь-який сторітелінг перетворюється на занудні оповіді невідомо чого.

Переродження героя. Герой, проходячи впродовж історії, через різноманітні випробування, змінюється. І чим радикальніші ці зміни, тим більше вираженішим буде мотиваційний ефект. Найчастішим таке переродженням стає фраза “із цього я зробив для себе кілька висновків”. Тобто, пройшовши через випробування, я став мудрішим, я позбувся ілюзорного уявлення, яким захищався від світу.

Гіпнотичний оратор

Якщо ви шукаєте техніку, яка дасть можливість вам захопити увагу слухачів і втримувати її на собі протягом усього часу вашого перебування на сцені, то я вас вітаю – ви її віднайшли. Так, це сторітелінг. Щоб ваша оповідь залишилася поза увагою слухачів, вам необхідно добряче накосячити. Але ви цього ж не робитимете?

Чому  розповідь історії має таку магнетичну силу?

Та тому, що це гіпнотично-терапевтичний прийом, який дає можливість оповідачеві оминути стіну критики слухача та звернутися до його вродженого почуття інтересу.

Наведу вам невеликий приклад, щоб пояснити, що саме я маю на увазі.

Згадайте, коли ви востаннє дивилися кінофільм. Удома або в кінотеатрі – байдуже де. Головне, що ви легко зможете згадати сам кінофільм, але навряд чи вдасться багато згадати про себе. У такі моменти ми не усвідомлюємо себе, історія нас захоплює настільки, що буквально вириває нас із реальності. Ми можемо не помітити багатоох речей, що відбуваються довкола нас у цей момент, бо ми загіпнотизовані тим, що відбувається на екрані.
Невже розказана історія може бути такою ж гіпнотичною, як і кінофільми?

Так, може. У своїй книзі “Маніфест мотиваційного оратора” я описую десять принципів, які лежать в основі професійних виступів. Перший із них звучить так: “Сила спікера в тих образах, які він породжує в голові своїх слухачів”. Перечитайте цей принцип ще раз і зробіть паузу для того, щоб усвідомити всю цінність цієї ідеї.

Фактично, сторітелінг – це практичне втілення цього принципу. Коли ви починаєте оповідати свою історію, авдиторія в цей час втрачає відчуття часу. Все, чим займаються в цей час люди, – дивляться ментальне кіно. Так-так, коли ви слухаєте чужу оповідь, ви починаєте уявляти все, що вам розповідають. Тобто оратор скеровує вашу уяву в потрібному йому напрямку.

Як долучити історію до виступу

До цього моменту ми з вами розглянули, як скомпонувати ваш досвід в історію, яку будуть слухати. Оскільки цей блог про публічні виступи, то ми не можемо оминути питання: “Як історію органічно вплести в канву виступу?”.

Років шість-сім тому в одній американській книзі я прочитав про техніку “PSP”, яка уможливлює легко вбудувати вашу оповідь в структуру презентації.

У чому суть цієї техніки?

Цю заокеанську абревіатуру розшифровують як “point-story-point”. Згідно з нею, перед тим, як почати розповідати свою історію, спочатку висловіть основну ідею. А як історію буде розказано, то не полінуйтеся повторити основну ідею ще раз.
Це вам нічого не нагадує?

Так, правильно. Це триактна структура виступу (вступ, основна частина кінцівка), яка пройшла перевірку часом та репутацією сотень тисяч ораторів, що нею послуговувалися.

Чому починати розповідь історії з озвучення основної ідеї – це чудова практика?

По-перше, ми одразу скеровуємо увагу людей на основну ідею. Слухаючи вашу історію, вони будуть її співвідносити з цією ідеєю. Це допоможе знизити можливість когнітивних спотворень. У вас же були такі випадки, коли ви пішли з друзями на перегляд кінофільму, а завершенню після завершення виявилося, що ви дивилися фільм про пошуки себе, хтось із друзів зрозумів, що це фільм про те, як легко потрапити в дурну ситуацію, а ще хтось буде стверджувати, що ви обоє не побачили суті, яка полягала в тому, що весь кінофільм – це саморефлексія режисера на своє дитинство. Не давайте такої свободи у трактуванні вашої історії, якщо ви не психотерапевт, який проводить групову сесію. У публічному виступі ви маєте зору конкретний погляд. І саме його ви пропонуєте, розповідаючи історію.

По-друге, озвучення ідеї на початку та вкінці оповідки дає можливість збільшити шанси, що її запам’ятають. Викладачі ораторського мистецтва в один голос повторюють, що ораторові необхідно повторювати ключову ідею декілька разів протягом усього виступу.

Тому, якщо ви бажаєте, щоб ваша історія органічно вписалася в структуру виступу, послуговуйтесь для цього простою формулою “”PSP.

Дві найбільші помилки, які роблять початківці

Тепер ви знаєте, як створювати дійсно цікаві, захопливі історії, які будуть слухати. Та є дві типові помилки, які можуть звести нанівець ваші потуги. На ці підступні граблі наступають не лише початківці. Про них (про граблі, а не про початківців) я й хочу вам розповісти. Звати їх “втаємничення” та “серіал”. Читайте про них уважно, щоб, коли розпізнаєте їх, почнете оминати, звіддаля вітаючись із ними помахуванням руки.

Граблі “втаємничення”

Магія сторітелінгу в її щирості – через історію спікер ділиться частинкою свого особисто життя. Як ви пам’ятаєте, кожна історія має апогей (точку максимального напруження). Так от тут і стається так, що для дійсно хорошого апогею необхідно, щоб оратор розповів тут деталі. Проблема в тому, що інколи це настільки болісний момент життя, що оповідач втаємничується, послуговуючись загальними формулюваннями. Наприклад, замість того, щоб сказати про те, що друг помер від раку, він може сказати, що друга не стало через важке захворювання. Я згідний, що говорити про такі речі зі сцени не кожен наважиться. Та якщо ваша ціль – пробудити у слухачів почуття емпатії, якщо ви хочете завоювати їхню довіру, то необхідно старатися не приховувати важливі деталі.

Граблі “Серіал”

Ця хиба властива оповідачам, які настільки захоплюються оповіддю своїх пригод, що діаграма їхньої історії нагадує подорож Карпатами – вгору-вниз-вгору-вниз.  Вони розповідають про те, як поспішають на літак, що ось-ось має злетіти. Вони їдуть у машині й до вильоту залишаються лічені хвилини (апогей). І ось вони, врешті-решт, встигають. Та не все так просто. Коли літак опиняється в повітрі, вони потрапляють у зону турбулентності (апогей). Та все ж таки їм вдається цілими та неушкодженими приземлитися. Але й тут не все так просто…

Так, така історія може виконати завдання “розважити” на відмінно, в той час, як за “розкрити ідею” в заліковці оратора буде стояти “незадовільно”. Пам’ятайте, що підготовка історії розпочинається з визначення ключової ідеї. Саме вона буде тим фільтром, який дасть можливість зрозуміти, які події й деталі в історії залишити, а які відкласти вбік. Вибудовуйте свою історію на правдивих фактах, але заберіть зайву інформацію, що відволікає слухачів від центральної ідеї.

Сторітелінг: приклад від Емі Каді

Ми розглянули велику кількість ідей. А тепер перейдемо до практики – подивимося як успішні спікери використовують сторітелінг у своїх надихаючих виступах.

Для прикладу я взяв історії з одного найпопулярнішого виступів за всю історію існування конференції TED. У своїй промові Емі Каді розкриває слухачам таємницю влади тіла над внутрішніми переживаннями. Протягом усього виступу Емі розповіла про різноманітні дослідження та навела багато цифр у підтримку своєї ідеї.

Та на завершення свого публічного виступ спікерка підготувала щось цікаве – свою особисту історію.

Перечитуючи текст промови, зверніть увагу як гармонійно між собою поєднуються усі ці елементи сторітелінг, про які ми говорили.

Мені тут не місце

сторітелінг приклад

Коли я говорю людям, що тіло змінює свідомість, свідомість впливає на поведінку, а поведінка може вплинути на результат ситуації, вони кажуть: «Щось не віриться. Якось все фальшиво ». Я їм кажу: «прикидатися, поки не вийде». А вони: «Це ж тоді буду зовсім не я. Я не хочу йти туди й відчувати себе шахраєм, я не хочу бути самозванцем, не хочу йти туди, де мені не місце ». Це знайшло в мені відгук.

Я хочу розповісти вам історію про те, як це, відчувати себе самозванцем, котрий обіймав чуже місце.

Коли мені було 19 років, я потрапила в дуже страшну аварію. Мене викинуло з машини й перевернуло кілька разів. Я прокинулася в відділенні черепно-мозкових травм. Мені довелося залишити коледж, я дізналася, що мій IQ впав на 2 рівні стандартного відхилення, це було дуже болісно. Я знала, що у мене був високий IQ, мене завжди вважали розумною й обдарованою з народження. Мене виключили з коледжу, я намагалася повернутися назад.

Мені говорили: «Ти не закінчиш коледж. Ти можеш знайти собі інші заняття в житті, але це тобі не по зубах ». Я боролася. Повинна сказати, що коли людина позбавляється ядра своєї особистості – а для мене це був мій розум – вона позбавляється джерела сили й стає найслабкішою людиною на світі. Я відчувала себе повністю безсилою, але працювала не покладаючи рук. Я працювала, і у мене виходило.

У підсумку я закінчила коледж. У мене пішло на цілих 4 роки більше, ніж у моїх однолітків. Я вмовила мого ангела-радника, Сьюзен Фіске, взяти мене в Прінстонський університет, але я не переставала думати: «Мені тут не місце. Я самозванка ». І в ніч перед моїм першим виступом – а перший виступ в Прінстоні це 20-хвилинна промова перед 20-ма людьми – я так боялася, що зателефонувала моїй керівниці і сказала: «Я кидаю університет».

А вона: «Нічого ти не кидаєш, я побилася об заклад, що ти впораєшся. Ти залишишся, і зробиш наступне: будеш прикидатися, поки не вийде. Ти будеш робити будь-які виступи, про які тебе проситимуть. Знову і знову, навіть якщо тобі страшно і жахливо, і тіло тебе не слухається, поки ти не скажеш сама собі: «Вау, у мене виходить. Це стало частиною мене, у мене виходить! »

Я так і зробила. 5 років аспірантури. Для Північно-Західного університету це небагато. Після нього – Гарвард. Погані думки вже не відвідували мене, але до цього я часто думала: «Мені тут не місце. Мені тут не місце ».

В кінці першого року в Гарварді студентка, яка жодного разу не виступила за весь семестр, прийшла до мого кабінету. Я її зовсім не знала і одного разу сказала їй: «Ти повинна бути активніше, інакше тебе відрахують». Вона прийшла повністю опущеною і сказала: «Мені тут не місце».

В той момент сталися дві речі. По-перше, я зрозуміла: я більше не відчуваю себе так. У мене немає цього почуття, а у неї є, і я її розумію. По-друге, вона повинна бути тут! Адже вона може прикинутися, поки не вийде. І я сказала: «Ні, ти повинна, повинна бути тут!» Завтра ти будеш прикидатися, станеш впевненою в собі і ввійдеш в аудиторію, і виступиш найкращим чином ».

І знаєте що? Вона так і зробила! Студенти оберталися і говорили: «Нічого собі, ми навіть і не помічали, що вона там сидить».

Через кілька місяців вона прийшла до мене, і я зрозуміла: вона не тільки прикидалася, поки у неї не вийшло, вона прикидалася, поки нова навичка не став частиною її особистості. Вона змінилася.

Тому хочу вам сказати: не вдавайте, поки у вас не вийде, вдавайте, поки це не стане частиною вас. Робіть це до тих пір, поки зміни не закріпляться в вашому характері.

Висновок

Мало знати хорошу історію, їй необхідно надати ознак вражаючої оповіді. Тому, перед виступом перевірте чи має ваша оповідь необхідну структуру, чи проявляється в ній конфлікт, чи є у ній виражений герой, який в кінці історії зазнає трансформації. 

Саме за цих умов ваш сторітелінг стане дійсно потужним інструментом у переконанні авдиторії.

І на завершення поділюся з Вами лайфхаком – починайте збирати історії вже зараз. Заведіть собі спеціальний блокнот у який кількома словами занотовуйте історії з власного життя та вражаючі історії, які Вам вдалося від інших людей. Професійні американські спікери, гонорари яких вимірюються п’ятизначними сумами за один виступ (і це не в гривнях) регулярно поповнюють свою колекцію історій.

Якщо Вам цікава тема історій, якщо Ви шукаєте нові інструменти як для роботи з власним іміджем, бажаєте надихати своїм колег чи підлеглих на нові звершення чи просто бажаєте вміти розважити друзів вдало підібраною історією, запрошую взяти участь в курсі “Сучасна Ораторська Майстерність” або в онлайн-курс зі сторітелінгу. 

Як учасник курсу Ви отримаєте доступ до великої кількості відео записів різноманітних історій у виконанні професійних ораторів.

А на завершення цього допису пропоную вашій увазі один з найулюбленіших виступів та тему історій.

Секрети професіональної самопрезентації

  • Які три види самопрезентації бувають?
  • Як розповісти про себе так, щоб ніхто й не помітив, що ви говорите за себе?
  • Як у самопрезентації використати одну хитру фішку, яку використовують професійні маркетологи у просуванні відомих брендів;
  • Приклади самопрезентації від інфлюенсерів.
  • Як використати принцип "соціального доказу"?
Зачекайте, будь ласка, хвилинку.

Інструкція очікує на вас у вашій поштовій скриньці.

Схожі записи

4 коментаря

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.