fbpx

Публічний виступ. 5 способів подолати страх

Як ви себе почуваєте при думці «мені необхідно буде виступити публічно»? Скільки я не проводив би інтенсиви та місячні курси з публічних виступів, запитання “як подолати страх та хвилювання перед виступом?” залишається фаворитом серед запитів. Саме тому сьогодні я обрав книжку, яка дає відповідь на запитання про те, чим такий страшний публічний виступ.

Пропоную вам ідеї з книжки Олексія Маркова «Публічний виступ. 5 способів перемогти страх». Автор одразу попереджає про те, що поради, якими від ділиться в книжці, не є його авторськими напрацюваннями. Кожна з цих технік вже сотнями років використовується акторами для того, щоб без страху виходити на сцену. А тепер пропоную вашій увазі 5 ідей, що допоможуть вам зробити ваші презентації впевненішими та сильнішими.

1. Станьте детективом і проведіть розслідування

Одним з найбільших і найдавніших страхів людини є страх невідомого. Ви помічали, що майже усі події фільмів жахів відбувається вночі? Темрява – це теж невідоме, яке ми заповнюємо своїми фантазіями та при цьому, зазвичай, не найкращими.

Для того, щоб «темряви» стало менше в наших головах перед публічним виступом, проведіть розслідування. Звичайно, що не потрібно буде вивчати біографію ведучого і досліджувати його генеалогічне дерево, але є речі, які варто дізнатися заздалегідь, наскільки б зайнятими ви не були. Ось невеликий список того, про що варто дізнатися в першу чергу:

  • Місто/будівля;
  • Особливості сцени (розмір, наявність меблів);
  • Кількість місць;
  • Після кого ви будете виступати;
  • В яку пору доби ви будете виступати (ближче до кінця конференції публіка більше виснажується);
  • Кількість слухачів;
  • Які очікування в аудиторії та рівень їхньої обізнаності в темі?;
  • Як ви будете одягнені цього дня;
  •  Чи буде мікрофон і якщо буде, то який саме;
  •  Тривалість виступу і чи існує ймовірність, що тривалість вашого виступу може змінитися (таке часто трапляється і це не найприємніша новина, коли вас за 5 хвилин до початку виступу попросять скоротити свою презентацію на 10 хвилин);

Звичайно, що ідеальним варіантом буде завчасно відвідати місце, де ви будете виступати. Відчути атмосферу, адаптуватися до цього простору, перевірити техніку та коректність відображення слайдів.

Шанс, що на вашому публічному виступі піде щось не так, існує завжди, але ваша підготовка зменшує цю ймовірність в десятки разів.

З досвідом цей список ви будете доповнювати самі, а якщо вже зараз є щось, що на вашу думку необхідно додати до цього переліку – напишіть в коментарях до цього допису.

2. Плануйте та тренуйтесь

Ця порада теж зменшить відсоток невідомого у вашому виступі. Стосовно тренувань та планування є кілька важливих нюансів, на які вам варто звернути увагу.

– Записаний на папері план  вивільняє у вашій голові вільне місце для інших справ. Тим більше, що в стресових умовах (навіть, якщо це не стрибок з парашутом) наші ресурси мозку і так будуть обмежені, тому записаний план дозволить звільнити трішки більше простору у вашій голові для інших, не менш важливих речей.

– Дозвольте собі бути неідеальним. Чи помічали ви за собою бажання зробити усе ідеально? Написати довершений текст виступу, який на 100% вразить публіку, і вилизати у ньому кожне слово, кожну паузу. Щоб було як у професійного спікера минулого століття, у якого навіть паузи були прописані у сценарії виступу. У вас на це немає часу. Зосередьтеся на важливіших речах – напишіть план з ключовими тезами. І все. Крапка.

– Задайте своєму виступу структуру. Зрозумійте, про що ви будете говорити на початку свого виступу, які ключові ідеї вашого виступу, та якими словами ви будете завершувати. Знову і знову позбуваємося невідомого. І при цьому позбуваємося перфекціонізму та дозволяємо собі бути неідеальними.

– Якщо план є готовий (а їх може бути два – розгорнутий та тезисний), то у вашому ораторському житті настає етап тренувань. Автор пропонує для початку тричі прочитати детальний план виступу мовчки, щоб налаштуватися на тему виступу. Після цього проговорюємо вголос свій виступ, при цьому пробуємо поступово перейти від користування розгорнутим планом до його лаконічнішого брата – тезисного плану. І це ще не все – знайдіть друзів та спробуйте виступити перед ними. При цьому варто остерігатися скептиків та песимістів, як можуть просто підірвати вашу віру у власні сили.

3. Не залишайте руку порожньою

Якщо попередні поради є досить поширеними і повторюються з книжки до книжки, то ця порада, особисто для мене, стала родзинкою, заради якої я і придбав цю книжку. Хоча сам підсвідомо вже давно використовував цей прийом (беру до рук чашку теплого чаю чи кави) та згадок про нього, раніше в книжках не зустрічав. В чому фішка цього лайфхаку?

Наше хвилювання може проявлятися по-різному: сухість в роті, спітніння, шалене серцебиття, підвищений тиск. Та якщо ці прояви публіка не бачить, то прояви надмірного хвилювання у нашій поведінці (мові тіла) приховати буде важче. Тремтіння ніг не є вельми помітним, чого не скажеш про надмірну жестикуляцію. Для того, щоб забрати надмірну кількість жестів з нашого виступу вам у нагоді стане предмет у руці. Важливо, щоб зайнятою була РУКА, а не РУКИ. Бо у такому випадку є ризик, що ви позбудетесь будь-якої жестикуляції. А це не те, що зробить ваш публічний виступ сильнішим.

Наприклад, ви можете тримати в руці маркер, демонструючи цим, що у будь-який момент ви готові щось записати на фліпчарті. Якщо ви щось взяли в руку, то бажано, щоб ви цим предметом скористалися – надпити чай чи воду з чашки, переключити слайд клікером, записати ідею маркером. При надмірному хвилюванні уникайте брати дрібні предмети до рук. Це не позбавить вас зайвої жестикуляції, а натомість додасть ще можливість щось покрутити (монета, ключі) або поклацати (ручка). Просто ваш організм таким чином, підсвідомо позбувається зайвої енергії – через дрібну моторику.

4...

Не подумайте, що я забув написати четвертий пункт. Просто ця порада буде звучати як «використовуйте силу пауз». Пауза – це час коли немає слів, так само як і у заголовку цієї поради. Розпочніть з паузами, виступайте з паузами. Хай вони стануть частиною вашого стилю виступу.

Недосвідчений спікер розпочинає виступати в стилі «Форсаж», намагаючись пошвидше «відстрілятися» та покинути поле битви. Натомість, професійний спікер вміє тримати паузи. З однієї сторони, він дає кожному обдумати його слова, з іншої – демонструє свою впевненість як в собі, так і своїй ідеї.

До того ж, як бонус, пауза привертає увагу. Вона вмить збирає увагу усіх і в цей момент настає воістину золота мить для спікера.

Як довго тримати паузу? Тут немає правильної відповіді. Якщо я вам скажу,  що оптимальною буде пауза в 3 секунди, то ризикую спричинити ваше “зависання” на сцені. Бо кожного разу, під час чергової паузи у вас в голові буде працювати лічильник зворотного відліку – три, два, один, говори.

Не обов’язково пауза має бути порожнечею. Пауза може супроводжуватись дією. Як ззовні, так і внутрішньо. Наприклад, ви зумисно можете покласти реквізит, який точно будете використовувати під час виступу, в дальньому кінці сцени. Коли прийде час взяти до рук цей предмет, ви просто мовчки йдете до нього і повертаєтесь назад, в центр сцени. Ось і маєте завдання-експеримент для свого наступного виступу.

Багато спікерів-початківців не сильно полюбляють паузи, тому що в момент її використання в голові твориться боротьба «блін, і чому я мовчу, можливо, люди подумають, що я щось забув». Аудиторія відчуває коли спікеру некомфортно. А пауза викликає у недосвідченого оратора саме такий стан. Натомість, профі не пускають «на самоплин» паузу – вони можуть її заповнити внутрішньою дією. Наприклад, вийшовши на сцену, спікер може витримати доволі довгу паузу. При цьому подумки він буде вітатися або хвалити свою публіку.

Про паузу можна говорити довго, але тут необхідна практика – лише досвід дасть вам можливість зрозуміти/відчути – коли і яку паузу необхідно поставити.

5. Зізнайтеся. І не тільки

Автор книжки «Публічні виступи. 5 способів подолати страх» на завершення пропонує вам в дечому зізнатися. Ідея проста – не потрібно ховати кота у мішку. Але просто зізнання в своїх хвилюваннях буде мало, тому фразами «Прошу вибачення, але я сьогодні так хвилююся» або «Дивіться як мене ноги трусяться» ви не обійдетеся. Висловити своє зізнання можна буде в трішки іншій формі.

Як варіант, ви можете спочатку зізнатися у своїх почуттях, а потім дати невелике пояснення, для встановлення причинно-наслідкового зв’язку. А тепер перейдемо до конкретики.

Для того щоб зізнатися можна використовувати доволі різні формулювання. Ось кілька прикладів того, як можна озвучити свої почуття:

– Сьогодні дуже хвилюючий день/виступ/подія/відкриття;

– Мабуть, кожен відчуває як в цей урочистий/відповідальний/неймовірно важливий день/вечір;

– Для усіх нас це дуже відповідальний захід;

Усе це приклади першої частини, в якій ми робимо акцент на високій емоційності цієї ситуації. І коли ці слова прозвучали, настає час для того, щоб озвучити причину. Тут автор теж вирішив не залишати нас без прикладів. Про що можна сказати у другій половині?

– Зробіть комплімент публіці. «Сьогодні для мене дуже особливий день, оскільки в цьому залі зібралося стільки експертів у темі, про яку я буду розповідати»

– Поставити аудиторію на своє місце. «Цей виступ для мене є дуже особливим. Думаю, що кожен на моєму місці почував би те саме».

– Пожартуйте/збийте з пантелики. «Сьогодні я почуваюся дуже схвильованим, адже сьогодні п’ятниця. А вже завтра – вихідні».

Не важливо яку причину ви озвучите – важливим є наявність причини.

Підсумки

Я доволі часто купую книжки лише за однією ознакою – наявність напису «публічні виступи» або «риторика». Ця книжка не стала виключенням. Я знайшов її в одній невеликій книгарні в підземці, тому великих сподівань на неї не покладав. Скажу, навіть, більше – я був сильно розчарований – неймовірно великий шрифт (якщо ви за китайським календарем «кріт», то читати зможете цю книжку без окулярів), неймовірно довгий вступ, велика кількість самопіару.

Та перед тим як писати цей допис, я перечитав книжку ще один раз і побачив багато плюсів, на які не звернув уваги при першому читанні. З однієї сторони, відчувається що книжка писалася для того, щоб в регаліях поставити «автор книжки», та все одно є багато в цій книжці, що заслуговує на увагу. Перш за все тут багато копірайтерських фішок – за другим-третім разом ви почнете їх відчувати особливо чітко. По-друге, книжка оформлена у форматі псевдо-діалогу, а значить є багато прикладів роботи із запереченнями. По-третє, автор багато експериментує з уявою читача – а це дуже крута фішка. По-четверте, автору вдалося дійсно відійти в сторону від багатьох популярних порад, які ви гарантовано зустрічали, якщо не у кожній першій книжці на тему риторики, то у кожній другій – точно. Натомість, тут засіяно кілька маленьких фішок, як роблять книжку особливою (принаймні, для мене).

Книгу можна придбати в українських інтернет-магазинах:

bizlit.com.ua | yakaboo.ua | bambook.com

Leave a Reply