аналіз промови чемпіона toastmasters

Аналіз промови чемпіона світу з публічних виступів (Toastmasters)

Вчитися можна завжди й у всіх, але краще вчитись у найкращих.

Тому сьогодні вирішив зробити аналіз однієї крутої промови, про яку ви навіть не чули. Тут є чого повчитися і вам, і мені – багато крутих фішок приховано від очей та вух неофітів публічних виступів. То ж хай приховане стане явним.

Та спочатку невелика ремарка.

Toastmasters – всесвітня мережа ораторських клубів, учасників якої хлібом не годуй, а дай поговорити. До речі, є кілька клубів і в Україні.
А щоб не обмежуватися локальними тусовками, раз на рік організатори Toastmasters проводять великий двіж – фінал чемпіонату з публічних виступів.

Подія масштабна, а тому стати чемпіоном не так вже й просто – конкурентів більше, ніж депутатів у Верховній Раді.

Аналіз промови чемпіона Toastmaster

У 2003-му році переможцем цих ораторсько-гладіаторських змагань став Джим Кі (Jim Key) з промовою

«Ніколи не пізно». Хоча до самої подачі промови я маю багато питань, та, як-то кажуть, – «переможців не судять». Сьогодні з задоволенням будемо досліджувати промову, щоб взяти собі на озброєння кілька прийомів.

Для початку ознайомтеся з моїм аматорським перекладом промови та спробуйте відчути дух промови. Якщо з інглішом у вас більш ніж very good, то запрошую до кінозалу. Сеанс триватиме не довго – якихось неповних 8 хвилин. Якщо квитки у вас на руках, то відео ви знайдете кількома стрічками тексту нижче.

Текст промови та її аналіз я додав одразу після відео. Читайте повільно та вдумливо – помічайте як розвивається сюжет та розкривається головна ідея.

Текст промови

“Зал затих … Лише запах попкорну панує в повітрі …

Ви зібралися гідно провести сімейний вечір – і раптом фільм, який ви дивитеся, приймає несподіваний емоційний поворот …

Ви чините опір, але ваші очі … запотівають.

Можливо, вам пофіг, що оточуючі бачать, як ви плачете, але коли в останній раз таке сталося зі мною, я був радий, що навколо було темно.

Але моя маленька донька, яка не знала, що в таких ситуаціях заведено говорити пошепки, заволала: «ТИ ЩО – ПЛАЧЕШ?»

Пане Голово, леді та джентльмени – всі, хто хоч раз віддавався почуттям в кіно: ніколи не ігноруйте дітей, які ставлять запитання. Чим довше ви це робите, тим голоснішими вони стають.

Через кілька секунд дочка вже волала на весь голос: «Чому ти плачеш, татко?»

Фільм називався «Новачок». Формально, це був фільм про найстарішого гравця в бейсбол, але його глибинний сенс – це історія про реабілітацію втрачених життєвих можливостей.

Коли фільм закінчився, я раптом усвідомив, яка приголомшлива можливість з’явилась у мене, і запитав у синів (у мене їх двоє):

«Хлопці, чого вас навчив цей фільм?»

Уявіть, яку гордість я відчув, коли старший сказав: «Тепер я знаю, що мій батько плаче в кіно».

Молодший же поставився до питання більш серйозно: «Я зрозумів, що ніколи не пізно йти слідом за своєю мрією»

Ніколи не пізно йти слідом за своєю мрією …

Чому нам деколи потрібні діти, щоб нагадати про це?

Тому що діти – це мрійники, яких ще не придушило життя. Торік я виступав з лекцією в школі та поставив питання: «Якби ви могли мати будь-яку роботу, яку хочете, що б ви вибрали?»

Один хлопчисько крикнув: «Я б хотів стати тим чуваком, який їздить на сміттєвозі».

Його ентузіазм видавав те, про що ми дорослі забули: мріяти дуже прикольно.

Мрії природні та необхідні …

Будь-яке Велике Досягнення в історії починалося з Мрії. Чи мріяли ви в дитинстві?

У ті далекі часи ви були безневинними та дивилися в майбутнє, уявляючи мільйон можливостей.

Поступово, ми перенесли свою увагу на доросле життя і, як тільки добралися до цього стану, ми врізалися в стіну і зупинилися, переставши мріяти.

Ми не бачимо нічого далі, ніж найближчий тиждень. Чому? Що трапилося?

Десь на цьому шляху ми засвоїли болючий урок: невдача в досягненні мрії заподіює біль.

Ми стикаємося з тими, хто висміює наші мрії, і це теж завдає болю.

Внутрішній голос кричить: «Досить! Я не хочу більше цього болю!». І ми переконуємо себе, що краще відмовитися від своїх мрій і займатися тим, що від нас очікується, а не тим, чим нам хочеться займатися.

Леді та джентльмени. Ми народжені, щоб мріяти.

Мартін Лютер Кінг – найбільший мрійник нашого часу, сказав:

«Найправильніше – робити те, що правильно».

Це означає, що якщо дитині дозволено мріяти, то дозволено мріяти й дорослому.

Питання лише в тому – чи вистачить нам мужності для цього?

Я знаю чудову дівчинку-підлітка, у якої цієї мужності предостатньо. Її звуть Ніколь – вона майже глуха і сліпа.

Три роки тому вона пережила інсульт – якщо у когось і є право відмовитися від мрій і прийняти «реальність», так це у неї.

Однак вона змінює реальність не під свої обмеження, а під розмір своєї Мрії.

Два роки тому я бачив, як вона стояла на величезній сцені перед залом в 3000 осіб і співала найпрекраснішу пісню, з усіх, що я коли-небудь чув.

Вона виконувала її мовою жестів, якою розмовляють глухонімі, але глибоко в душі, за всіма виправданнями і вибаченнями я відчував і пісню, і той урок який Ніколь хотіла мені дати: «ніколи не пізно йти за своєю мрією»

Леді та джентльмени – про що ви мрієте?

Точніше: «Про що ви мріяли та що вас зупинило?»

Якщо ви дозволили вашим мріям зникнути, я хочу сказати: ще не пізно.

Якщо ви наберетеся мужності подолати перешкоди та критику – ваші мрії оживуть!

І не важливо, чи мрієте ви написати красиву музику, навчитися приховувати сльози в кінозалі або стати водієм сміттєвоза.

Я буду страшенно радий, навіть якщо ви забудете все, що я сказав, але запам’ятайте це:

[Фразу каже мовою жестів] «Ніколи не пізно йти за своєю Мрією!»

Завіса. Бурхливі овації.

Фішки публічного виступу

Ну, що як вам промова?

Тут є чому повчитися, тож розпочнемо:

Сильний початковий хук.

Сильний початок – це те, чого так не вистачає багатьом виступам. Ваше завдання з перших секунд заволодіти увагою публіки.

Є багато відомих і маловідомих прийомів для стартового захоплення уваги.

Джим скористався одним з найнадійніших варіантів – сторітеллінгу.

Він одразу втягнув нас в атмосферу домашнього кінозалу. Опиратися такому прийому практично неможливо.

Поділіться чимось особистим.

Джим розповідає не від імені спостерігача – він ділиться особистим – наводить приклади з власного життя, і, тим самим, розповідає не лише про свою ідею, але й про себе.

Наприклад, після вступної історії вам вже відомо, що у нього є донька та двоє синів, а ще – що він дуже емоційний (плаче під час перегляду кінофільму). Не кожен чоловік зізнається про це (я маю на увазі «плакати», а не про батьківство).

Хай ідея з’явиться в розмові.

Головна ідея «Ніколи не пізно йти за своєю мрією» вперше звучить з вуст його сина. Глибокі слова сказані дітьми ми сприймаємо як щось особливе.

Для того, щоб підкреслити важливість цієї думки повторює її ще раз. Це дозволяє підкреслити важливість центральної ідеї серед усього тексту його виступу.

Звертайтеся до досвіду публіки.

Ми особливо чутливі до тих подій, які перегукуюся з нашим досвідом. Спікеру не потрібно очікувати коли слухач почне пов’язувати ідею виступу зі своїм минулим. Оратор через запитання спонукає цей процес.

Зокрема Джим, після розповіді про мрії звертається до публіки із запитанням «Чи мріяли ви в дитинстві?». Тут в дію вступає «праймінг», неймовірно потужний тригер, що запускає зміну внутрішнього стану слухачів. Ідея проста – якщо вас просять уявити або згадати життєву ситуацію, то переживаючи її подумки, у вас змінюється настрій. А значить, ви по-іншому будете поводитися.

В одному з наступних інформерів детально розберемо використання цього прийому, а поки що рухаємося далі.

Обирайте «високі» теми.

Для свого виступу Джим обрав тему «реалізації мрії». Коли ми у своєму виступі торкаємося «високих» тем, на кшталт мрії, потенціалу, віри, самореалізації, бачення («візіонерство»), лідерства і т.д., то, тим самим, заходимо на територію цінностей. А це заявка на першокласний виступ, який дасть не лише знання, але й енергію для руху.

Сильне завершення.

Джим завершив свій виступ тим самим прийомом, що й починав – розповів історію про сліпу та майже глуху дівчинку Ніколь, яка перед 3000-ною аудиторію виконала мовою жестів пісню.

Промовець озвучує текст пісні та дублює мовою жестів кожне слово.

Далі він задає серію запитань до публіки, які сильніше активують роздуми про нереалізовані мрії дитинства.

А на завершення Джим Кі робить серію колбеків (повторне використання образів), останній з який валить просто наповал – він жестами повторює ключову ідею – ніколи не пізно йти за своєю мрією.

Емоційний маятник.

Професійний спікер вміє використовувати увесь спектр почуттів – від радісного сміху до сліз печалі. Сміх чудово підходить на етапі знайомства (що і зробив Джим), а сум і печаль (історія про Ніколь) дозволяють зачепити за живе – без цього неможлива наша мотивація.

Завдання

  1. Перечитайте текст промови ще раз. Проаналізуйте 7 пунктів, про які я розповів.
  2. Згадайте свій останній виступ. З якою «високою» темою ви б могли його пов’язати?
  3. Якщо ви плануєте найближчим часом виступати, то подумайте над тим, які історії ви могли б додати до свого виступу. 

А якщо вам кортить взяти ще кілька прийомів у свою ораторську колекцію, то читайте аналіз промов Володимира Зеленського та отця Андрія Зелінського.

Зразок публічного виступу
зразок публічного виступу

Якщо хочете побачити, як працюють конкретні прийоми на практиці, а не в теорії, шукайте зразок публічного виступу. Цим сьогодні й Read more

Структура публічного виступу
Структура публічного виступу

Невдала структура може поставити хрест на вашому виступі. На жаль так буває. Навіть, якщо ви крутий експерт і маєте якісний Read more

Риторичні фігури або як додати енергії виступу
риторичні фігури

Риторичні фігури - це мовні прийоми, які не помітні початківцю, але не зможуть пройти повз вуха досвідченого спікера. Сьогодні ми Read more

17 способів почати промову (приклади, відео)
як почати промову приклад

Є багато способів почати промову, яка буде успішною. І якщо ви хоча б раз у житті ставили питання "З чого Read more

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

error: Content is protected !!