Як подолати біль. Рецепт від Зіга Зіглара

Свого часу для мене це стало відкриттям, це було схоже на те, як ви заходите до темної кімнати. Ви намацуєте вмикача та за мить світло заповнює всю кімнату. Суцільна темрява вмить перетворюється на освітлену кімнату з цілою кучею меблів та великою кількістю елементів інтер’єру. Мить вмикання світла – мить, в яку змінюється те, що ви бачите. Повністю.

Це відкриття полягало в тому, що ми навіть не усвідомлюємо на скільки важливо навчитися керувати власною увагою. Як в повсякденному житті так і на сцені. Якщо ви ще з цією ідеєю не зустрічалися, то ось вам вона: однією з причин виникнення страху та хвилювань пере виходом на сцену є концентрація на собі – що про вас подумають, як вас сприймуть, як вас оцінять. А спробуйте перевести свою увагу з себе на ідею, яку ви несете людям.

Зараз читаю книгу Зіга Зіглара «Таємниці укладення угод». В цілковитому захваті від книги. Книга однозначно має бути в бібліотеці кожного Але зараз не про це. Серед історій, якими ділиться автор, я знайшов ту, що буде цікава нам. Ось вона.

В одинадцятому розділі Зіг розповідає про те, що одного разу йому після травми довелося виступати з лекцією в Сан-Франциско. У залі було дві з половиною тисячі слухачів. Погодьтеся, що цифра не мала. І ось наш герой шкутильгаючи вийшов на сцену. В цей момент в залі усі почали переглядатися. Хтось в перший рядах сказав своєю сусіду: «Боже милостивий! Лише погляньте за Зіга! Господи, та він ледь ходить, готовий побитися об заклад, що він зробив усе, що в його силах!».

Цього дня він ще навіть не підозрював яку цінність для травмованого коліна може мати мікрофон, який закріплений на шиї. Не відомо як вони між собою пов’язані, але як тільки мікрофон закріпили на Зігові, біль в нозі раптово пройшла. Протягом наступних 65 хвилин він ходив, крутився, присідав, кричав – робив те, що й очікували від нього слухачі. І протягом усього виступу він не відчув жодної болі.

Та як тільки Зіг зійшов зі сцени, його коліно підвело його і він упав. Цю історію автор підсумовує тим, що протягом усього свого виступу він був сконцентрований на публіці та на її проблемах, на способах їх вирішення. Та тільки як виступ підійшов до завершення, увага повернулася до себе.

Буває в житті, коли ми робимо щось заради інших. В ці моменти ми готові забувати про страх та втому, про розчарування та погану погоду. Ми починаємо діяти, ми крок за крок йдемо вперед. Не задля себе, а заради інших людей.