Публічний виступ. Сила паузи

Цього разу хочу з вами поділитися уривком з твору неперевершеного оповідача Марка Твена, у якому він розповідає про мистецтво паузи. То ж уривок з книги “Як розповідати історії” (1895):

… Четверте – це пауза.

Артімес Уорд особливо широко використовував третій [уміння ненароком підкинути смішну фразу] і четвертий [пауза] прийоми. Він з великим піднесенням починав розповідати якусь історію, роблячи вигляд, що вона йому здається страшно цікавою; потім казав вже менш упевнено; потім наступало розгублене мовчання, після якого він, начебто розмірковуючи сам з собою, кидав фразу, яка не має нічого спільного з тим, про що він говорив раніше. Ось вона-то і була розрахована на те, щоб зробити вибух, – І вона робила це.

Наприклад, він починав, захлинаючись, збуджено розповідати:

– Ось знав я одного чоловіка в Новій Зеландії, у якого в роті ні єдиного зуба не було …

Тут порушення його згасає, настає мовчання; після такої задумливої паузи він мляво вимовляє, ніби про себе:

– І все ж ніхто краще його не грав на барабані …

Пауза – це прийом виняткової важливості для будь-якої розповіді, і до того ж прийом, що використовується в оповіданні неодноразово. Це річ чутлива, делікатна, і в той самий час річ слизька, зрадницька, бо пауза повинна бути потрібної тривалості, не довше і не коротше, – інакше ви не досягнете мети та тільки наживете неприємності. Якщо зробити паузу занадто довгою, то ви втратите момент, слухачі встигнуть зметикувати, що їх хочуть вразити чимось несподіваним, – вже тоді вам, звичайно, не вдасться їх вразити.

Мені доводилося розповідати з естради страшну негритянську історію, в якій прямо перед коронною фразою була пауза. Так ось ця пауза і була найважливішим місцем у всьому оповіданні. Якщо мені вдавалося точно розрахувати її тривалість, то я міг вигукнути кінцівку досить ефектно, для того, щоб яка-небудь вразлива дівчина з публіки видала легкий зойк і схопилася з місця, – а цього я і домагався. Історія ця називалася “Золота рука”, і розповідали її наступним чином. Можете і самі попрактикуватися, але стежте, щоб пауза була належною довжини.

ЗОЛОТА РУКА

Жив собі в преріях один старий Злидень, і жив він один, зовсім один, тільки що ось дружина. Ну, а трохи згодом і дружина померла у нього, і він поніс її, поніс далеко в прерії і там закопав. А в неї, значить, одна рука була золота – ну чисте золото, від самого плеча. А він був страх який жадібний, до того, це означає, жадібний, що цілу ніч після цього не міг заснути, так йому хотілося цю руку собі взяти.

І ось опівночі відчуває: ну немає просто більше у нього терпіння, і тоді він встав, встав, це означає, взяв свій ліхтар і пішов, а на дворі заметіль була, заметіль … пішов і викопав її з могили і забрав її золоту руку. А після так ось нагнув голову – проти вітру – і побрів, побрів, побрів через сніг. І раптом як зупиниться (тут потрібно замовчати з переляканим виглядом і почати прислухатися), а після і каже:

 – Господи боже милостивий, що ж це таке?

Слухав він, слухав, а вітер все дзижчить (тут стисніть зуби і наслідуйте жалібно завивання вітру) – вжжжжж-ж-ж, вз-з-зз; а потім з того, значить, боці, де могила, – голос, навіть не голос, а ніби вітер упереміж з голосом, не зрозумієш навіть, що до чого:

   – Вж-ж-ж-жжж! Х-т-о в-з-з-з-яв м-о-ю-у-у з-з-з-о-л-от-у-у р-у-у-у-ку? Вжж-ДЗЗ! Х-т-о-о в-з-зя-в м-о-ю- з-з-о-л-о-т-у-у р-у-к-у-у?

(Тут ви починаєте тремтіти всім тілом.)

Він затремтів і затрясся і каже:

 – О Боже!

Тут вітер задув його ліхтар, а сніг, значить, в обличчя йому наліпили так, що прямо дихати не можна, і він пошкандибав, по коліна в снігу, до будинку, трохи живий; а після знову, значить, почув голос і (пауза) … тепер цей, значить, голос прямо за ним іде!

 – Вжж-жжж-ззз! Х-т-о-о в-з-з-я-в м-о-ю-у-у з-з-з-о-л-о-т-у-у-у р-у-у-к-у-у?

А коли, значить, дійшов він до вигону, то знову чує голос – ще ближче, все ближче і ближче, а кругом і буря, і темрява непроглядна, і вітер. (Повторіть завивання вітру і голос.) Добрався він це до дому – і швидше наверх; хлоп в ліжко – і накрився ковдрою з головою, і лежить, значить, тремтить весь і трясеться – і потім чує: воно тут, у темряві, – все ближче і ближче. А потім чує (тут ви замовкаєте і прислухаєтеся з переляканим виглядом) … топ-топ-топ – піднімається сходами! А потім замок – клац! І тут уже він зрозумів, що воно в кімнаті!

А потім він відчув, що воно коло його ліжка стоїть. (Пауза.) А після зачув, що воно над ним нахиляється, нахиляється … у нього аж дух зайнявся від страху! А потім … потім щось х-о-л-л-о-о-д-н-е, прямо біля обличчя!

(Пауза.)

А після, значить, голос прямо йому у вухо:

– Х-т-о в-з-я-в м-о-ю … з-о-л-о-т-у-у … р-у-к-у?

Ви повинні промовити цю фразу особливо жалібно й докірливо, після чого потрібно не кліпаючим важким поглядом зупинитися на особі якого-небудь найбільш захопленого розповіддю слухача – найкраще слухачки – іпочекати, щоб ця страхітлива пауза переросла в глибоке мовчання. І ось коли пауза досягне належної тривалості, потрібно несподівано вигукнути прямо в обличчя цієї дівчини:

 – Ти взяла!

Сучасний оратор. 3 стилі потужної подачі.
Сучасний оратор

Сучасний оратор? Який він? І зараз я не маю на увазі роль оратора... Кожної миті ви перебуваєте в одній з Read more

Публічний виступ. 7 фатальних помилок початківців

Публічний виступ може бути фатальним, якщо спікер не враховуйте базові поняття проведення презентації.Не робіть цього і позбудетесь великої кількості стресу, Read more

Парний публічний виступ

«Одна голова добре, а дві – краще» – спікери теж, інколи користуються цією порадою. І якщо сольний виступ – це Read more

Як подолати біль. Рецепт від Зіга Зіглара

Свого часу для мене це стало відкриттям, це було схоже на те, як ви заходите до темної кімнати. Ви намацуєте Read more

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

error: Content is protected !!