Як подолати страх

Цей вірш потрапив мені на очі два роки тому. Є в ньому щось особливе. Якесь неймовірне поєднання лаконічності та глибини. Саме тоді я розробляв програму “Впевненість у собі” для Майстерні Лева. Цей тренінг мав доповнювати курс “Ораторська майстерність”, адже впевненість для оратора необхідна як повітря. Прочитавши цей вірші, я відмовився від цього тренінгу. Автором цього вірша був Редьярд Кіплінг.

Я зрозумів, що жодної потреби в такому тренінгу не існує. Тому що впевненість у собі – це прийняття себе, повністю, разом з усіма рисами характеру та звичками. Під словом “прийняти” я розумію “визнати існування”, а не “змиритися”. Будь-який правильно складений та проведений тренінг дає кожному учаснику частинку впевненості. Тому що тренінг дає можливість краще себе пізнати.

Вірш, який я прочитав тоді був на російській мові. Після цього я прочитав його ще й на українській та англійській мовах, але все ж таки найяскравіші враження були від перекладу Маршака. Можливо, тому що це було перше читання вірша “If”.

До речі, саме рядки вірша “If you can meet with Triumph and Disaster / and treat those two impostors just the same” написані на стіні біля входу на центральний корт Вімблдонського турніру.

IF…

If you can keep your head when all about you
Are losing theirs and blaming it on you;
If you can trust yourself when all men doubt you,
But make allowance for their doubting too:
If you can wait and not be tired by waiting,
Or, being lied about, don’t deal in lies,
Or being hated don’t give way to hating,
And yet don’t look too good, nor talk too wise;

If you can dream – and not make dreams your master;
If you can think – and not make thoughts your aim,
If you can meet with Triumph and Disaster
And treat those two impostors just the same:
If you can bear to hear the truth you’ve spoken
Twisted by knaves to make a trap for fools,
Or watch the things you gave your life to, broken,
And stoop and build ‘em up with worn-out tools;

If you can make one heap of all your winnings
And risk it on one turn of pitch-and-toss,
And lose, and start again at your beginnings,
And never breathe a word about your loss:
If you can force your heart and nerve and sinew
To serve your turn long after they are gone,
And so hold on when there is nothing in you
Except the Will which says to them: “Hold on!”

If you can talk with crowds and keep your virtue,
Or walk with Kings – nor lose the common touch,
If neither foes nor loving friends can hurt you,
If all men count with you, but none too much:
If you can fill the unforgiving minute
With sixty seconds’ worth of distance run,
Yours is the Earth and everything that’s in it,
And – which is more – you’ll be a Man, my son!

Редьярд Кіплінг (в перекладі Євгена Сверстюка)

ЯКЩО…

Як вистоїш, коли всі проти тебе—
Упали духом і тебе кленуть, і
Як всупереч усім ти віриш в себе,
А з їх невіри також візьмеш суть;
Якщо чекати зможеш ти невтомно,
Оббріханий — мовчати та пройти
Під поглядом ненависті, притому
Не грати цноти ані доброти;

Як зможеш мріять —

в мрійництво не впасти,

І думать — не творити думки культ,
Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,
Сприймеш як дим і вітер на віку;
Якщо стерпиш, як з правди твого слова
Пройдисвіт ставить пастку на простих,
Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
Зумієш все почати — і звести;

Якщо ти зможеш в пориві одному
Поставить все на карту — і програть,
А потім — все спочатку, і нікому
Про втрати й слова навіть не сказать;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили
Служити ще, коли уже в тобі
Усе згоріло, вигасло — лишилась
Одна лиш Воля — встоять в боротьбі;

Як зможеш гідно річ вести з юрбою
І з Королем не втратиш простоти,
Якщо усі рахуються з тобою —
На відстані, яку відміриш ти;
Якщо ущерть наповниш біг хвилини
Снагою дум, енергією дій,
Тоді весь світ тобі належить, сину,
І більше: ти — Людина, сину мій.

«Если…» Р. Киплинг (перевод С. Маршака)

О, если ты спокоен, не растерян,
Когда теряют головы вокруг,
И если ты себе остался верен,
Когда в тебя не верит лучший друг,
И если ждать умеешь без волненья,
Не станешь ложью отвечать на ложь,
Не будешь злобен, став для всех мишенью,
Но и святым себя не назовешь,

И если ты своей владеешь страстью,
А не тобою властвует она,
И будешь тверд в удаче и в несчастье,
Которым, в сущности, цена одна,
И если ты готов к тому, что слово
Твое в ловушку превращает плут,
И, потерпев крушенье, сможешь снова-
Без прежних сил – возобновить свой труд,

И если ты способен все, что стало
Тебе привычным, выложить на стол,
Все проиграть и вновь начать сначала,
Не пожалев того, что приобрел,
И если сможешь сердце, нервы, жилы
Так завести, чтобы вперед нестись,
Когда с годами изменяют силы
И только воля говорит: «Держись!»

И если можешь быть в толпе собою,
При короле с народом связь хранить
И, уважая мнение любое,
Главы перед молвою не клонить,
И если будешь мерить расстоянье
Секундами, пускаясь в дальний бег,-
Земля – твое мой мальчик, достоянье!
И более того, ты – человек!

І на завершення сьогоднішнього посту, за доброю традицією невелика притча, яка теж стосується впевненості в собі.

Притча про двох вовків

Колись давно старий індіанець розповів своєму онукові одну життєву істину.

– Усередині кожної людини йде боротьба дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє зло – заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, амбіції, брехню, страх … Інший вовк представляє добро – мир, любов, надію, люб’язність, істину, доброту, вірність.

Маленький індіанець, зворушений до глибини душі словами діда, на кілька миттєвостей задумався, а потім запитав.

– А який вовк в кінці перемагає?

Особа старого індіанця торкнула ледь помітна усмішка і він відповів:

– Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.