fbpx

Позиція слабкості

Страх перед публікою, страх зробити перший крок на сцену – це одні з найпоширеніших фобій серед людей. Ми можемо легко та невимушено розмовляти з друзями, але опинившись в оточені незнайомих нам людей, ми повністю змінюємося. Що ж ситуація життєва. Питання в тому що робити? Будучи закритими та скованими, нам важко виступати.

Ми не будемо займатися алхімією та шукати чарівний еліксир чи магічну пігулку, що вмить зробить вас невимушеним промовцем. Та ситуація не є такою безнадійною як здається на перший погляд…

Перейти з позиції слабкості в позицію сили вам допоможе відповідь на одне просте запитання – «В чому цінність вашої ідеї?». Сильний знає про переваги своєї пропозиції. Він вірить в цю цінність. Позиція сили та позиція слабкості – це два внутрішні стани, які розмежовуються вірою у вашу ідею.

Уявіть собі ситуацію, що вартість долара складає 25 гривень, а ви прийшли та пропонуєте їх по 20 гривень. Ви ж не будете просити, щоб хтось їх взяв. Ви повністю усвідомлюєте ту цінність, яку отримають люди. Ви не благаєте – ви пропонуєте, оскільки усвідомлюєте усю вигоду своєї пропозиції.

Пам’ятайте, що ораторське мистецтво починається не з вміння гарно говорити, а з вміння зрозуміти що саме ви бажаєте сказати та з твердої віри в цінність вашої ідеї.

Що трапляється з нами?

Відношення важко підробити. Для того щоб усвідомити усю цінність вашої ідеї, вам слід ще раз її дослідити, вивчити усі її складові. Нам необхідно зануритися в неї та відшукати золото та діаманти, які приховалися за товстим шаром пилу.

Як часто ми не усвідомлюємо усі переваги нашої пропозиції через те, що ми призвичаїлися до них. Ця ідея була поряд з нами уже кілька років і ми вже на скільки до неї звикли, що вона здається нам звичайною. Це як з купівлею нової речі. Коли купляєте новий телефон, ноутбук, автомобіль чи квартиру, перші дні ви радієте неймовірно. Але з часом ви звикаєте до новинки та вона з розряду «ВАВ» переходить в інший «Норма». Ми звикли…

Перед тим як ми перейдемо до практичних рекомендацій, пропоную вам уривок з книги Володимира Тарасова «Технологія життя. Книга для героїв».

Без скарг і благань

Хто має шлях, не скаржиться і не благає.

Тільки пропонує.

Тому, що немає для нього більшого авторитету, немає більше захисника, аніж його шлях.

Якщо сильний просить у слабкого – це не прохання, а пропозиція. Якщо сильний скаржиться слабкому – це не скарга, а довіра. Того, хто скаржиться, можуть розпитати, змусити відповісти на всі питання. Як змусиш сильного?

Того, хто просить, можна зобов’язати щось зробити. Як зобов’яжеш сильного?

Якщо і вам скаржаться, а на ваші розпитування відповідають неохоче, а то і зовсім від розпитувань уникають, то вам не скаржаться, а лише пропонують. Якщо вас просять, а у відповідь кроку робити не хочуть, то вас не просять, а лише пропонують зробити.

Той, хто скаржиться або просить, не має шляху.

Хто скаржиться, або просить, завжди слабкий.

Хто скаржиться або просить, може стати ще слабкішим.

Якщо скаргу або прохання не задовольнить. Він не готовий до відмови.

Хто пропонує, до відмови готовий. А якщо має шлях, то після відмови стає ще сильнішим. Як і при згоді.

Можна бути, але не здаватися. Можна здаватися, але не бути. Можна здаватися скаржником або прохачем. Але не можна бути ним.

Практика

Візьміть листок паперу та в заголовку напишіть основну ідею вашого виступу. Будьте лаконічними – одного речення має бути достатньо. Для прикладу візьмемо тему «Прокрастанація або відкладання на потім» та розглянемо усю процедуру на реальному прикладі.

А тепер дайте відповідь на три запитання.

Головне не поспішайте. Чим глибше ви зануритеся в тему свого виступу, тим кращих результатів ви досягнете!

1. Як зараз має вигляд життя людей, що не реалізували вашу ідею?

Люди, що відкладають важливі справи на потім, розтринькують свій потенціал. Вони відкладають на понеділок, а коли приходить час діяти (той, самий понеділок), вони кажуть, що дуже зайнятті – справа переноситься на наступний понеділок.

Ці люди, як робітники, що штовхають візок. Підійшли, штовхнули візок (перенесли справу) і він поїхав в перед (до наступного понеділка). Людина пішла вперед і за кілька днів знову зустрілася зі знайомим уже візком. А таких візків може бути багато.

Ці люди продовжують мріяти про результат, забуваючи що результат буде лише після докладання зусиль.

Як користь від «штовхання візків»? Жодної.

2. Який вигляд буде мати життя людей, якщо вони будуть продовжувати рухатися в тому ж напрямку?

Неприємна новина – кількість енергії в нашому тілі зменшується. Подивіться на дітей – вони не можуть всидіти на місці, вони весь час в русі. Але цього не скажеш про старих людей – вони повільні (недарма черепаху у мультиках завжди зображають старою та мудрою – це ж ознака старості).   Час іде, а енергії стає все менше. І як результат ми відмовляємося від цілей (хоча могли їх втілити в життя ще тоді, коли вони вперше прийшли в нашу голову). Результат? Розчарування.

Але ж цього ще можна уникнути. Цьому можна запобігти.

3. Як зміниться життя, якщо втілити вашу ідею?

Перш за все це відчуття власної реалізованості. Кожна зроблена, а не відкладена дія – ще зміна у вашому житті. Стояча вода загниває – це саме можна сказати і про наше життя. Якщо ж людина щодня змінює себе, докладаючи до цього зусиль – то життя стає схоже на річку, а не на загниваюче озеро без джерел.

По друге – це фінансові результати та велика кількість нових ідей.

По третє – це велика кількість енергії, яка у вас з’явилася – адже вам тепер немає жодної необхідності у штовханні візка.

Це лише маленький приклад, який я привів, щоб продемонструвати важливість занурення в цінності вашої ідеї. А тепер справа за вами!

Бажаю вам завжди виступати з позиції сили, а тому не просіть, не благайте – пропонуйте. А для цього вам необхідно взяти листочок та ручку та вимкнувши телефони дати чесну та розгорнуту відповідь на три «чарівних» запитання.

Пам’ятайте «запалює лише той, хто горить».

Leave a Reply