“Безрукий оратор” або куди ж подіти руки?

І ось ви стоїте перед публікою. Ви починаєте захопливо розповідати про свою тему, але руки по-зрадницьки не можуть знайти собі місця. Звичайно, що ви жестикулюєте, доповнюючи руками те, про що розповідаєте. Але бажання робити з презентації відео зі сурдоперекладом немає жодного.

Ви даєте рукам час від часу відпочити. І починає здаватися, що вони починають жити своїм життям – вони то завмирають в неприродній формі, то починають хитатися, як маятники. І ви починаєте за них переживати. Замість того, щоб зосередитися на тому, про що ви розповідаєте, ви починаєте усю увагу приділяти рукам.

Результат добре відомий. Всупереч тому, що ви добре володієте темою, ви починаєте запинатися та різко перескакувати з теми до теми. Слухачам важко вслідкувати за логікою вашої презентації. Погодьтеся, картина не дарує жодного задоволення.

Ораторська майстерність. Рекомендації.

Що дати раду рукам, слід дотримуватися деяких рекомендацій.

По-перше, не бійтеся під час публічного виступу просто опустити руки додолу. Нічого страшного в цьому немає. Можете опускати руку, яку не використовуєте для жестів.

По-друге, рука в кишені – це теж цілком прийнятний варіант. Є багато чудових виступів, коли оратор час від часу клав руку до кишені. Головне, щоб руки в кишенях не застрягали на довгий час. І особливо важливо: не кладіть до кишені дрібні речі. Якщо ви будете хвилюватися, то почнете несвідомо рукою в кишені перебирати ці речі. Зі сторони це виглядатиме не вельми гарно.

По-третє, є декілька перевірених позицій для рук. Перша з них називається «гірка» – це коли з’єднуєте пальці однієї руки з такими ж пальцями іншої руки. При цьому великі пальці напрямлені догори, а всі інші – додолу.

По-четверте, на завершення – «предмет в руках». Хороший варіант, час від часу брати сторонній предмет для демонстрації. Більшість презентаторів використовують ручку для демонстрації власного хвилювання, – а даремно. То ж беріть до рук лише той предмет, який будете демонструвати слухачам.

Вправа «Мавпочка»

Поспостерігайте за тим, як невимушено маленькі діти вчаться поводитися. Вони просто наслідують оточуючих їх людей. Тут звичайно є невелика проблема. Вони наслідують усіх, кого побачать, вони ще не розуміють «ефективності» чи «не ефективності». Вони спочатку наслідують, а вже отримавши результат, роблять висновок про ефективність.

У нас з вами є вибір у тому, кого наслідувати. Чи є люди, виступи яких вас захоплюють? Можливо це Ентоні Робінс, Стів Джобс, Барак Обама чи хтось з українських промовців (наприклад, Тигрюля). Оберіть собі свого улюбленця. Думаю, що вам не буде складно на Ютубі віднайти відео з його виступом.

Після того, як знайшли відео, прийшла пора «повертатися в дитинство». А саме – вчитися як мавпочка, повторювати один в один його рухи. Не переживайте, що з першого разу ви не попадете з ним в один такт. Можливо і з другої спроби нічого хорошого не буде. Але з кожним наступним разом, ви станете помічати, як жести вашого кумира, природно приживаються у вашому тілі.

Тут варто відмітити, що вкладаєте зусилля один раз, а результат отримуєте на все життя. Хоча той «один раз» і буде від вас вимагати наполегливості, але з огляду на майбутні переваги, – вони варті того.