Аналіз публічного виступу Володимира Зеленського 2021 (промова, приклад)

Передноворічна промова – це чудовий зразок публічного виступу, який є результатом роботи всієї команди професійних спічрайтерів, сценаристів, піарників та інших осіб, які недарма їдять свій високооплачуваний хліб. Сьогодні проведемо аналіз публічного виступу Володимира Зеленського.

Відразу зізнаюся, що це моє особисте припущення, адже завжди існує можливість, що пан Зеленський на один вечір підтягнув навички спічрайтера, щоб сотворити цей професійний текст. 

Хоча, як сказав класик, “какая разніца“, хто писав тест передноворічного привітання. Головне, що публічний виступ відбувся, бенгальські вогні відгоріли й рік відійшов до архіву людства з поміткою “після прочитання помити руки“.

Сьогодні ми проаналізуємо передноворічну промову Володимира Зеленського, яку він виголосив напередодні 2021-го року. А для того, щоб побачити всі техніки та родзинки, ми детально розберемо текст публічного виступу.

Контекст та мета промови

Чому перед тим, як розпочинати аналіз промови, необхідно зрозуміти її контекст? Публічний виступ – це потужний інструмент впливу, і, розуміючи ситуацію, за якої спікер виголошує промову, ми можемо зрозуміти, які цілі він ставить.

Отож, 2020 рік був важким для Зеленського, рейтинг якого невпинно падає. Це особливо чітко продемонстрували результати місцевих виборів, що відбулися 25 жовтня 2020 року. 

Традиційне передноворічне привітання президента містить дві теми: підсумки року та натхненний погляд у рік прийдешній. Оскільки Володимиру Зеленському необхідно хоча б уповільнити падіння свого рейтингу, то будь-яку можливість публічного звернення президента політтехнологи використовують  для прокидання у маси наперед продуманих ідей. 

Цей публічний виступ став чудовою демонстрацією роботи професіоналів. Тут є чому повчитися та чим надихнутися.

Під час детального аналізу промови ми побачимо, які саме професійні техніки словесного впливу використано.

Структура публічного виступу

Промова Володимира Зеленського  – це публічний виступ з бонусом у стилі лейтенанта Коломбо. Про нього (я про бонус, а не про лейтенанта, ми поговоримо, коли буде відповідний на це час).

Аналізуючи публічний виступ, усю інформацію подаю у трьох форматах.

• Цитування спікера виділяю жирним курсивом.
• [У квадратних дужках своєрідні ремарки – описую події, які відбуваються одночасно з виголошенням промови.] 
• Звичайним текстом коментую особливості виступу.

Отже, світло, мотор, до роботи!

Вступ промови

“Дорогі українці! До кінця 2020 року залишаються лічені хвилини. Час підбивати підсумки, робити висновки, говорити про плани та цілі…“

[Наступної миті камера показує нам дітей, що нудьгують.]  

“Нудно?“ [Чути поодинокі дитячі “так“]

“Згоден. Добре.“ 

[Володимир Зеленський виходить із-за кафедри та сідає в крісло перед дітьми. У цей момент як фон починає лунати музика].

З перших хвилин “Слуга Народу“ повертається до свого сценічного образу – простого чоловіка, який ламає шаблони офіційності.

Фоновий музичний супровід – фірмова фішка професійних спікерів. Завдяки правильно підібраній музиці ми впливаємо на емоційний стан слухачів, а це своєю чергою зумовлює їхній рівень сприйняття слів оратора.

Якщо ця тема вам буде цікавою, то перегляньте виступи Бодо Шефера та Ентоні Роббінса, у виступах яких використано музичний супровід.

“Скажу зрозуміло для вас. І це логічно, адже все, що ми робимо, ми робимо саме для вас.

Ми живемо у великій прекрасній країні, де є все: є неймовірна природа, щедра земля, де розумні й талановиті діти, і де всі президенти у своїх новорічних привітаннях завжди кажуть фразу: “Дорогі українці, це був важкий рік“. 

На цьому завершується вступна частина, і оратор підводить нас до основної частини, у якій підсумовує 2020 рік.

До речі, запам’ятайте останнє речення вступної частини промови. Воно ще зіграє свою роль. Ми до нього ще повернемося.

Основна частина промови

Основну частину промовець розпочинає прийомом, який в риториці називають гіпофорою. 

Завдяки цьому прийому оратори створюють ефект діалогу у своєму виступі. Також цей прийом доволі часто використовують у сучасних бізнес-презентаціях з метою роботи із запереченнями аудиторії. Спочатку спікер озвучує типовий сумнів потенційного клієнта, а потім дає відповідь.

Зверніть увагу на те, як часто Володимир Зеленський буде використовувати гіпофору у своєму зверненні. 

“Ви запитаєте, чи був важкий 2020. Трішечки так. Але не через тебе, і не через тебе, і не через вас усіх. Ні!“ [Усміхається] 

“Тож, яким був цей рік?

У ньому були сльози від болю і сльози від гордості, було те, за що нам соромно, і те, чим ми пишаємося, те, що хочеться забути, і те, чого ніколи не забудемо“. [Ці слова Володимира Зеленського супроводжує відеоряд кадрів. Завдяки уривчастим відео у нас виникають емоції. Завдання контрастних кадрів – розхитати емоційність глядачів].

“Були ті, з ким ми стали ще більшими друзями, ті, з ким стали стратегічними партнерами, ті, з ким нас намагалися посварити, але не вдалося, ті, хто підтримував Україну завжди і продовжує це робити. “ 

Слова Володимира Зеленського супроводжує нова підбірка відео, на яких зображується, в яких чудових взаєминах він перебуває з лідерами світових держав.

“2020-й нагадав, як насправді багато героїв серед нас. Навесні ми почали всі хворіти. Виявилося, що у лікарнях та аптеках багато чого немає. 

Чому? 

Просто дехто втратив нюх… ще задовго до Covid.“ 

Ще один фірмовий жарт, який обігрує двозначність “втратити нюх“. З одного боку, ця фраза  є синонімом до слова “наглість“, з іншого, – один із симптомів covid-19.

Цим жартом спікер відверто засуджує поведінку деяких людей, але при цьому не ризикує переходити до конкретики. Натомість він використовує алюзію та не опускається до персоналій.

Далі, після занурення у проблеми цього року, президент переходить від негативу до позитиву, до “світла в кінці тунелю“: ми круті, ми зможемо все. Для цього він вдається до мемів супергероїв, які стали популярними за останні кілька років. А потім переходить від героїв вигаданих, до героїв реальних.

“І от всі ми були, як у фільмах, коли здається, що врятувати можуть тільки супергерої. Дорослі не вірять в їх існування, але цьогоріч, як і у 2014 році, ми знову переконалися – супергерої існують. І до наших військових доєдналися наші медики, наші суперлікарі, суперлаборанти, суперводії швидкої, суперпілоти, суперприкордонники, супервчителі, наші суперпожежники та суперрятувальники. І ми точно не маємо іншого варіанту, аніж бути суперУкраїною.

Так?“ [Чути, як діти одне наперед одного відповідають: “Так“]

“Так, це був рік, коли, на жаль, катаклізми руйнували житло і природу, і рік, коли, на щастя, ми руйнували стереотипи. Наприклад, що в Україні неможливо робити хороші дороги.“

Спікер обігрує слова “руйнування“, яке змінює своє значення завдяки зміні контексту. Руйнувати житло – негатив, руйнувати стереотипи – позитив.

“Цей міф пішов на всі чотири сторони по всіх 4000 км нових доріг. 

Колись вам буде 18, і ви зможете водити авто українськими дорогами. Ми старалися, щоб за час, поки ви подорослішаєте, ці дороги не постарішали і не втомилися. 

Цей рік довів, що дитячу лікарню “Охматдит“ можна добудувати і не передавати, немов булаву, кожному наступному президенту України“.

Тут спічрайтер зміг майстерно поєднати можливість похвалитися досягненнями та похаяти попередників, які не впоралися із цим завданням.

“Що можна знести пам’ятник корупції, встановлений ще у 2004 році, і за 8 місяців перетворити легендарний довгобуд України на новий міст у Запоріжжі. А по всій Україні відбудувати 150 мостів. І ми не слухаємо метальників бруду на вентилятор соцмереж.“

Тут спічрайтер “пом’якшив“ метафору про вентилятор, щоб вона краще відповідала образу президента (в оригіналі ця фраза звучить “кидати лайно на вентилятор“). 

“Після когось залишаться пости, а після когось – мости.“

Використання римування – один із стовпів створення крилатих висловів. Цей прийом особливо часто використовують у створенні рекламних фраз. 

До речі, у римуванні захований такий риторичний прийом як антитеза. Суть його полягає у приверненні уваги слухача завдяки контрасту, який ґрунтується на протиставленні. У цій фразі протиставлено пости (об’єкти, що роз’єднують людей) та мости (об’єкти, що об’єднують).

“Цей рік показав, що для громадян з Донбасу і Криму можна зробити сучасні КПВВ, де їм стане остаточно зрозуміло, хто ставиться до них, як до людей, а хто – як до заручників. 

Цей рік показав, що можна про армію говорити, а можна зробити для безпеки та оборони найбільший в історії бюджет. 

Що держава може почати спільне будівництво корветів і вперше за часи незалежності України замовити в “Антонова“ 3 нові українські літаки. 

А відсотки кредитів для бізнесу можуть бути не 20%, 18% чи 14%, а маленькі, такі, як ви, – 5%, 7% або 9%. Кому 9? Ось, і відсотки такими можуть бути. Тобі 6? Добре, домовились!“

Тут трішки незрозумілий поворот подій. З одного боку, людина, яка писала промову знала про те, що виступ буде перед дітьми. На мою думку, “КПВВ, корвети та відсоткова ставка кредитів – це зовсім не те, що діти зрозуміють“. 

Здається, що спічрайтер довго морочився над тим, як втиснути досягнення уряду у виступ перед дітьми. І не придумав нічого кращого, як вставити все, як є, і лише на завершення  пом’якшити інформацію, використавши порівняння чисел з віком дітей.

Далі спікер мимохіть згадує про східного ворога, але одразу перестрибує на інші теми, що пов’язані з поверненням українців на батьківщину.

“2020-й знову довів, що Україна своїх не залишає і нам не важливо, звідки повертати своїх людей: підвали ОРДЛО, російська в’язниця чи китайський Ухань. Це полонені моряки танкеру з Лівії чи загиблий екіпаж і пасажири літака з Ірану.

І ми однаково щасливі повертати 250 тис. громадян, що застрягли через карантин по світу або одного українця, нашого захисника, нескореного Віталія Марківа. 

Знаєте його? 

Він казав сам собі: “Витримаю. Повернуся“, щоб у них з коханою з’явився такий, як ти або така, як ти. А краще – і такий, і така.“

Для того, щоб додати статистиці більшої емоційності, необхідно зобразити долю однієї конкретної людини, яка буде уособлювати ситуацію. Тут, зокрема, спікер описує Віталія Марківа. І не просто описує, а ще й цитує.

“Цей рік не раз здіймав вгору український прапор. Ми ставали першими в плаванні, боксі, спортивній та художній гімнастиці, легкій атлетиці, боротьбі на велотреку і навіть у шашках. А коли будете сперечатися, хто сильніший – Бетмен, Росомаха чи Дедпул, насправді найсильніший – українець, наш богатир Олексій Новіков, який став цьогоріч найсильнішою людиною на планеті Земля.“

Перерахування перемог, які знову ж таки супроводжує відеоряд кадрів, викликає максимальне піднесення духу. 

Апогей – точка максимального напруження

“А ми не маємо іншого варіанту, ніж стати найсильнішою країною. І найголовніше – цей рік нагадав нам, що таке тиша. Слова: “Сьогодні не стріляли“, дні, коли в новинах кажуть: “За добу немає втрат“, тижні, коли матері, дружини і діти не плачуть, місяці, коли наші військові не гинуть. 158 днів припинення вогню на Донбасі – найдовше від початку війни, 158 днів, перемир’я. 

Небездоганне? 

Так, і це правда. 

Та хіба через це не потрібне? 

Ні. 

І це також правда. 

Знаєте, ви ще зовсім маленькі і, можливо, не до кінця розумієте, чому так відбувається, але зараз мусите точно знати одне: українські захисники – найкращі у світі. Вони сміливі та дуже-дуже сильні. Та, на жаль, так стається – і декого Бог забирає до себе на небо. Найкращих і найвідважніших. Цього року ми дуже старалися, щоб Бог залишив якомога більше з них в Україні, щоб вони і далі могли нас усіх захищати і принести мир. 

Він можливий. Він близько. Він обов’язково буде.“

Останні три короткі речення – це один з найпопулярніших риторичних прийомів – анафора. 

Закінчення

Тут спічрайтер скористався схемою обрамлення, суть якої в тому, щоб починати вступ на кінцівку з однакової фрази. У виступі повторюється цитування шаблонної фрази президентів. Але водночас цитування розширено: до нього додано ще кілька слів, завдання яких пробудити надію в серцях глядачів.

“Знаєте, всі президенти у новорічному зверненні кажуть одну фразу: “Дорогі українці, це був важкий рік, але наступний буде кращим“. І з цим я згоден. 

Він буде кращим! 

Для тебе, для тебе, для тебе і для всієї нашої України. 

І як би там не було, давайте подякуємо 2020-му і не будемо його лаяти. Так, на жаль, він забрав у нас киянина Патона, одесита Жванецького, львів’ян Скорика та Віктюка. Але подарував нам майже 300 тис. нових громадян – хлопчиків та дівчаток, що народилися в Україні цьогоріч.“

По-перше, тут створюється контраст – протиставлення смерті та життя.

По-друге, президент демонструє свою обізнаність у сфері відомих Українців.

“Давайте заради них вимкнемо свій дорослий прагматизм  і загадаємо для України щось дуже сміливе. Так, як це вміють робити наші діти.“

Post Scriptum (після сказаного)

Якщо ви полюбляєте дивитися кінофільми, то знаєте, що титри – це не завжди кінець фільму. Інколи після них показують ще кілька “прихованих“ сцен, які є винагородою за терплячість у перегляді титрів. Цей виступ теж містить таку бонусну частину – це побажання дітей.

“Нехай усі в новому році будуть здорові.

Нехай у всіх українців буде багато-багато щастя.

А у мене багато-багато цукерок.“

Цей прийом створення жарту називається “стрибок“. Це одна з класичних технік, що є засобом створення жарту. Суть її полягає в тому, що необхідно перечислити поспіль кілька речей, остання з яких буде відрізнятися від усіх попередніх. У виступі “здоров’я та щастя“- це щось  піднесене, а “цукерки“ – це щось прагматичне та приземлене.

“Нехай усіх поганих злочинців посадять в тюрму.

Нехай всім українцям батьки куплять собаку.

А мені – трансформера!

Щоб у всіх було багато-багато грошей.

Ми поборемо COVID.

І корупцію.

Бажаю Україні бути успішною.

И пусть будет много-много счастья.

Багато щастя.

Скоро буде вакцинація. Тримайтеся! Стоп COVID-19!

Нехай в Україні настане мир!

Нехай буде мир!

Пусть в Украине наступит мир!

Буде мир!

Настане мир!

Нехай в Україні буде мир!“

Це ще не все. Хай живе лейтенант Коломбо

Однією з фішок героя серіалу “Лейтенант Коломбо“ було уміння ставити “ще одне запитання“. Тобто, після розмови з підозрюваним він ішов геть. А потім уже у дверях зупинявся та промовляв свою відому фразу: “У мене до вас ще одне запитання“. 

Щось схоже спостерігаємо в промові Володимира Зеленського. Здається, виступ відбувся – ми почули вступ, основну частину (з апогеєм) та кінцівку, яка плавно перейшла у постскриптум. 

Здавалося б, це вже усе – крапка. Але тут нас очікує невеликий бонус – ще кілька слів уже у традиційному форматі прямого звернення до глядачів, які втомилися тримати келихи із шампанським. 

“Усього цього хочуть наші діти. 

Ну, а ми? 

А ми маємо все це виконати.

Дорогі українці! Наступного року ми будемо відзначати 30-річчя нашої незалежності. 

Ми – великий народ. 

Ми маємо хоробрість Святослава, велич Володимира, мудрість Ярослава. У нас є Шевченко! Більше того, у нас є два Шевченка. І бути президентом такого прекрасного народу – це велика гордість і дуже велика відповідальність. І я буду робити все, щоб і через рік, і в усіх наступних роках в цей самий день і час мені було не соромно дивитись вам в очі. Я хочу не казати на Банковій в Києві, що в Україні настане мир, а сказати на Артема в Донецьку, що мир в Україні настав. І написати: “Крим – це Україна“ не в інтернеті, а на піску на пляжі в Ялті, на українському піску українського пляжу української Ялти.“

Останній абзац для нас дуже великий, адже в ньому велика кількість риторичних фігур. Чому так? Та тому, що риторичні прийоми надають промові емоційності й відчуття піднесеності. А це дуже важливо, коли мова заходить про завершальну частину промови. 

До речі, ви знаєте, як створювати гіпнотичні тексти? Розпочинайте речення або його частину зі сполучника “і“. Порахуйте, скільки “і“ використано. 

Далі йде цікавий фрагмент: Володимир Зеленський поділяє настрої українського народу щодо приналежності Донецької та Луганської областей та АР Крим до України, але при цьому не називає ворога. Він лише з політичною кмітливістю натякає на іншу силу, яка вже годину як відсвяткувала початок нового року.

“Я знаю, что Донецк, Луганск и Крым сейчас во всех смыслах этого слова живут в другом времени. Им уже почти час, как по телевизору вам сказали, что Новый год наступил. Но я знаю, что уже почти час, как вы ждете нас, чтобы встретить Новый год вместе.“

Як одна сім’я, як один народ, як одна країна. Тож, Донбас і Крим, “переведите часы назад, будьте с нами“. 

Готові? 

Ми також. 

Я щиро вітаю всіх українців з Новим роком. Нехай усі будуть здорові, нехай усі будуть щасливі. І нехай це буде рівно через 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1!

З Новим роком, Україно!“

Підсумки

Я підтримую ідею того, що керівники, які приймають доленосні рішення, не мають витрачати свій час на створення промов. Я маю на увазі не лише президентів. Завдання будь-якого керівника – свій час вкладати у формування стратегії, налагоджування потенційно вигідних контактів, розподіл обов’язків серед підлеглих. Саме тому я дотримуюся думки, що промову написав для Володимира Зеленського професійний спічрайтер, який бездоганно знає свою роботу.

Також слід зазначити, що, проводячи аналіз публічного виступу, я не приділив увагу аналізу достовірності поданої інформації. Цю роль я залишу для політичних аналітиків, які щодня і щогодини слідкують за подіями, і можуть дати авторитетну оцінку фактам, які у своїй промові навів президент.

P.S. На завершення фірмовий жарт від Макса Кідрука. 

---

Онлайн-курс “Постановка голосу та мовлення”