7 типів складних запитань. Як їх спростити

На питання «як живеться?»- Завив матюками, напився, набив пику тому, хто говорив, довго бився головою об стінку … загалом, уникнув відповіді

Михайло Жванецький
Сатирик

Давайте будемо відвертими – питання від слухачів – це те, що наводить жах на багатьох людей, яким доводиться виступати публічно. І, навіть, якщо не жах, то хвилювання дає про себе знати.

Ви можете підготуватися до виступу і знати що і в якій послідовності будете розповідати, які слайди та коли будете показувати. Та ось з питаннями ситуація трішки інша. Тут теж можна підготуватися, визначившись з основними темами для запитань від публіки. Та саме тут на вас може очікувати сюрприз, неприємний сюрприз у вигляді неочікуваного запитання, яке виб’є вас нормального стану. Погодьтеся, що ситуація не з найкращих.

Звичайно можна сподіватися що вас це мине, або було один раз і більше не буде. Ви повторюєте «блискавка не б’є двічі в одне місце», але досвід каже про інше… Чи є вихід? І якщо є, то які можуть бути варіанти?

Варіанти є. Достатньо переглянути кілька сотень політичних дебатів та каверзних інтерв’ю, як одразу прослідковується певна схема успішного виходу з незручної ситуації. Звісно не завжди з перемогою. Інколи з втратами, та все ж їх теж необхідно уміти звести до мінімуму.

Класифікація запитань

Переконаний, що кожен з вас бачив світлофор. Його трьох кольорів достатньо для того, щоб сповістити пішохода про безпечність ситуації на дорозі. Давайте і запитання розподілимо на три категорії:

• «зелені» (безпечно) – конструктивні запитання на тему;
• «жовті» (будьте пильними) – конструктивні питання, які задаються з негативними емоціями (тут є ризик перейти на конфлікт);
• «червоні» (небезпечно) – провокативні питання, що задаються не з ціллю отримати інформацію, а для того, щоб понизити статус спікера;

Зелені запитання

Здавалося б «зелені» запитання можна й пропустити, адже нічого такого складного тут немає. Легко можна відповісти на запитання «як буде називатися ваша наступна книга?» чи «як давно ви займаєтеся підприємництвом?». Але і тут ми можемо зустрітися з труднощами.

Давайте розглянемо приклад того, що може підпортити зелений колір запитання. Ось кілька варіантів:

1. Незрозуміле запитання;
2. Серія запитань в одному;
3. Запитання-виступ;
4. Запитання не до вас;
5. Запитання не по темі;
6. Немає відповіді;
7. Відповідь є, але її не можна сказати;

Давайте розглянемо як можна діяти у кожному із цих випадків.

1. Незрозуміле запитання

В яких ситуаціях питання може бути незрозумілим? Перш за все через те, що людина, яка поставила запитання, відчула дискомфорт, коли потрапила під погляди інших людей. Це й стало причиною плутанини у думках, і як наслідок – погано сформульованого запитання.

У цій ситуації ми можемо зізнатися, що не зрозуміли запитання та попросити повторити або переформулювати його. Також ви можете його переформулювати самостійно та запитати в автора запитання про те чи правильно ви його зрозуміли.

Тут варто розуміти, що відповідальність за зрозумілість запитання лежить як на тому, хто його задає, так і на тому, хто його приймає. Інколи ми не дуже уважно слухаємо запитання, які нам задають. І цілком закономірним результатом є неповне розуміння почутого. Тому дуже важливо в такі моменти повністю зосередитися на людині, що ставить вам своє  запитання.

2. Серія запитань в одному

Буває і таке, що у слухача назбиралася така велика кількість запитань, що він видає вам їх однією порцією. Інколи це може збити с пантелику, адже важко тримати в голові усі запитання та ще й продумувати відповіді на них. Бачив кількох ораторів, яким легко вдавалося це робити. Та якщо ви себе не відносити до їх когорти, то пропоную вам констатувати той факт, що прозвучало багато запитань, та сказати, що ви будете відповідати на них по черзі. Дайте відповідь на перше запитання, яке ви запам’ятали, і лише після того зверніться до слухача з проханням озвучити наступне запитання.

3. Запитання-виступ

Чи доводилося вам бути в такій ситуації, коли ви надали слово людині, очікую почути запитання, а натомість отримали невеликий виступ, у якому слухач поділився своїм досвідом, баченням, роздумами. І це ще добре якщо виступ був невеликим, а могло бути і по-іншому…

Що робити вам? Попросіть слухача сформулювати своє запитання. Варіанти?

«А в чому запитання?»

«Дуже цікаво. Я готовий відповісти на ваше запитання.»

«Будь ласка, задайте запитання.»

4. Питання не до вас

Часом складається враження, що людина, яка виступає, є всезнаючою. А тому запитання, які задають місцями навіть близько не стосуються самого спікера. Переконаний в тому, що Андрій Садовий не раз отримував запитання-нарікання або про ситуацію в Україні або про сусіда, який не дає нормально жити. Тут варто відділяти власні можливості та показувати цю межу творцям подібних запитань.

«Вибачте, але за це відповідає … . Тому переконий, що якщо ви звернутися до нього, то отримаєте вичерпну та актуальну відповідь».

«Я відповідаю за …, а якщо я буду розповідати про …, то боюсь вас дезінформувати».

5. Запитання не на тему виступу

Бувають і такі запитання. Хтось зі слухачів має настрій поставити запитання «О, я бачу, що ви сьогодні в такому елегантному костюмі. Чи не підкажете ви де його купили? І як вибрати хороший костюм?». Задавалося б нічого складного тут немає – бери та відповідай. Але є дві речі, які заслуговують на нашу уваги:

По-перше, відповідаючи на це запитання, ми задовольняємо інтерес однієї людини. А ми тут для того, щоб донести ідею до усіх.

По-друге, давши відповідь, ви «узаконюєте» питання не на тему. Тобто якщо ще у когось виникне питання такого штибу, то він вам обов’язково його задасть. Адже перед цим ви вже відповіли на запитання не на тему, так чому зараз не будете відповідати?

Тому будьте обережними із запитаннями, що не відносяться до теми вашого виступу. Цінуйте час ваших слухачів. Якщо ж питання прозвучало, то можете скористатися ось такими словами: «дякую за запитання. Воно напряму не відноситься до теми, задля якої ми тут зібралися. Тому я готовий відповісти та інші запитання. А на ваше запитання я готовий дати відповідь після завершення моєї презентації.» Думаю, що суть ви вловили.

6. Немає відповіді

Тут варто пам’ятати, що ви не є бібліотекою, що ходить. Тому не бійтеся зізнатися у тому, що зараз не володієте інформацією для відповіді на запитання. Одним із варіантів виходи з цієї ситуації – попросити учасника, що поставив вам запитання, залишити свої контактні дані та пообіцяти дослідити тему та дати відповідь. І після цього дійсно дослідити тему і дати відповідь!

Ще одним варіантом дій в такій ситуації є відсилання до іншого джерела інформації (людини, книги, організації).

7. Відповідь є, але її неможна сказати

Ситуації бувають різними. Буває, що ви володієте інформацією, яку не можна розголошувати на загал. Ось ти отримуємо доволі непросту ситуацію – вам (по)ставити запитання, ви знаєте відповідь, а сказати не можете.

У 2004 році Джон Керрі балотувався на посаду президента США. На одній з пресконференцій йому адресували запитання: «Ви казали, що вас підтримують іноземні лідери. Хто це? Ви можете назвати цих людей?».

Звісно, що Керрі не міг назвати їх, адже вони підтримували його, бажаючи залишатися анонімними. Для чого їм зайва увага. І, замість того, що прямо відповісти на це запитання та пояснити те, що він має зберігати домовленість про конфіденційність, Джон Керрі, відчувши щось не те, видав: «Це не ваша справа. Хто мене підтримує – це моя справа». Звісно, що ця одна репліка не закрила доступ до «престолу», але свій внесок вона ж все-таки зробила.

Якщо ви знаєте відповідь на запитання, але з тих чи інших причин не можете її сказати, то озвучте, будь ласка, ці причини. Це можуть бути:

• особисті принципи;
• державна таємниця;
• комерційна таємниця;
• інформація, розголошення якої, може вплинути на близьких вам людей;
• партнерські домовленості;
• тощо;

Висновки

Як ви мали змогу побачити – навіть «зелені» запитання можуть спричини хвилювання у оратора. Саме тому і з ними необхідно бути обережними. У цьому дописі я розкрив усіх складних варіантів запитань, та цих семи найпопулярніших варіантів буде вам достатньо.

---

Онлайн-курс “Постановка голосу та мовлення”